Нещодавно в ЗМІ оприлюднили інформацію про те, що депутати Львівської обласної ради на офіційному рівні затвердили використання червоно-чорного прапора ОУН.
Віднині прапор будуть піднімати на всіх державних установах під час відзначення дат:
– 1 січня, під час святкування дня народження голови проводу ОУН Степана Бандери;
– 3 лютого, у день створення ОУН;
– 5 березня, у день вшанування смерті головнокомандувача УПА Романа Шухевича;
– 21 травня, у День пам’яті жертв політичних репресій;
– 14 червня, у день народження першого голови Проводу українських націоналістів Євгена Коновальця;
– 30 червня, у день проголошення Акту відновлення української держави і день народження Романа Шухевича;
– 30 липня, у день створення Української військової організації;
– 14 жовтня, у день захисника України та день створення УПА;
           Також депутати закликали всіх підтримувати цю ініціативу і піднімати прапори на своїх будівлях.
Таке рішення депутатів спровоковане тим, що 26 січня Сейм Польщі підтримав закон про заборону та криміналізацію пропагування у Польщі ідеології українських націоналістів, як вже в просотонароді нарікли «бандерівської ідеології».
 Нажаль все це буде викликати тільки подальше погіршення відносин між Україною та Польшею. Так і хочеться сказати “нас столкнули лбами”…
Тут виникає питання, а що ж таке так звана ідеологія? Я не історик і розумію це по-своєму – це абсолютно звичайна ідеологія, яка була практично в усіх європейських державах на той час, в тому числі і в Польщі. В кожній країні була своя національна ознака з акцентами на національне визволення. Наприклад, пункт про неподільну самостійну і соборну Україну. Якщо це визначення є злочином у Польщі, то так само говорити про неподільну і самостійну Польщу теж є злочином. Тим більше, що у ході боротьби з більшовиками бандерівці відмовилися від найбільш радикальних ідей тоталітарного націоналізму і змінили гасло “Україна для українців” на інший – “Свобода народам – свобода людині!”
Намагання поляків повністю відбілити свою історію скоріш за все зазнають фіаско. Мовляв, жоден поляк ніяким чином не був причетний до переслідування євреїв, що є не правда. Приліпили до цього Україну і використовують нас. Хоча враховуючи наше нинішнє становище, мали б поводитись шляхетніше.
Та і в лавах українських націоналістів воювало багато представників єврейського народу.
Дуже шкода, що Польща не хоче вчитися на помилках. Але хотілося б нагадати, що найбільше євреїв вбили саме самі поляки, які стали в один ряд з нацистами.
Погром в Кельце – найбільший післявоєнний погром проти єврейського населення в Польщі, проведений 4 липня 1946 року антисемітські налаштованим польським населенням міста Кельце.
В ході погрому було вбито від 40 до 47 євреїв, серед них діти та вагітні жінки.
У доповідній записці польської влади початку 1946 говорилося, що з листопада 1944 року по грудень 1945 року був убитий поляками, за доступними даними, 351 єврей. Більшість убивств сталися в Келецькому і Люблінському воєводствах, жертвами були переважно євреї, що повернулися з концтаборів або колишні партизани.
Але у даному питанні польські законодавці вирішили себе реабілітувати. Так згідно закону особи, котрі говорять про “польські концтабори” під час Другої світової війни або заперечують “злочини українських націоналістів” проти польського народу, можуть отримати навіть три роки ув’язнення незалежно від місця вчинення злочину.
На таку норму відреагувала і ізраїльська влада, яка розкритикувала новий закон. Зокрема, з критикою виступили прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаніягу та посол Ізраїлю в Польщі Анна Азара, яка зазначила, що закон дозволить карати навіть тих, хто пережив Голокост, за їхні свідчення.
МЗС Ізраїлю заявило, що новий закон “не сприятиме виявленню історичної правди і може зашкодити свободі проведення досліджень”.
Заявляючи про спорідненість української націоналістичної ідеології з фашистською, поляки просто замовчують історичні факти. Багато праць істориків, у тому числі ізраїльських досліджували діяльність УПА і їхні висновки значно різняться з позицією ініціаторів сумнівного закону. Також, окремі польські діячі ототожнюють ОУН-УПА з нацистами, фашистами і т.д. І тут маніпуляція направлена в більшості на людей з низьким рівнем кругозору, які живуть дрібними, особистими інтересами та які не вникають в корінь історії. Адже «фашизм» – це дітище італійців, нацизм – німців, а НАЦІОНАЛЬНО ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ ЗА САМОСТІЙНУ УКРАЇНУ – це є якраз і та сама ідеологія, за яку пропонують кримінально карати поляки. І виникла ця ідеологія далеко не в період зародження фашизму та нацизму, а за багато років до того. І таких аргументів історія знає безліч.
«Поки в мої руки не потрапили відповідні документи, я вважав, що УПА це ті самі фашисти» – каже ізраїльський історик Аарон Вайс, сім’я якого і він сам були врятовані українцями.
«Чимало втікачів із гетто в західних регіонах України в 1942-43 роках так чи інакше зустрічалися з українськими повстанцями. Це непроста картина, здебільшого позитивно забарвлена, – констатує доктор наук, професор Фелікс Левітас. – Я особисто працював з документами, бачив, що чимало євреїв самі добували зброю і приєднувалися до українських повстанців. Однак, повстанські загони були різними і польові командири були різними…».
Взагалом таких фактів насправді безліч. Звичайно, є певні темні плями в історії УПА, але як показує практика, виникають ці плями не без участі Росії.
Якщо Польща така принципова, чому НЕ рлзірвала дип.відносини з Росією, коли ті фактично знищили всю політичну еліту і президента під Смоленськом?
Поляки простили Росії Смоленську трагедію, а нам все дорікають Волинською – з легкої подачі РФ, говорить сама за себе. Поляки люблять говорити про гріхи інших, але про свої намагаються мовчати, напевно взяли цей прийом від росіян.
І я бачу, що сьогодні найбільше радості можна побачити з російської сторони – ЗМІ пов’язані з Кремлем просто розриваються від «перемоги».
Найпопулярніший фейк, який в 2014 році був опублікований у всіх ресурсах з назвою “Антимайдан”, “Новоросія” стосувався фото дітей, яких вбили і повісили обмотаним дротом. Фото було доповнено словами “ось як бандерівці вбивали дітей”.
В реальності дітей вбила їх психічно нездорова мати полька і цієї історії присвячується ціла сторінка у Вікіпедії.
Стає очевидним, що українсько-польські відносини стали ціллю російських спецслужб вже давно.
Адже все просто: Кремль через свою агентуру впливу у польському парламенті здійснює атаку на нашу історію, атаку на нашу обізнаність, а так само відносини з Європою.
Звичайно, все це нерозумно, марнославно і деструктивно. Але поляки так поводяться не лише по відношенню до України, але й по відношенню до впливової єврейської громади і до Штатів, які її підтримують.
З іншого боку це має позбавити нас рожевих ілюзій і в той же час додати тверезості. Тому нам потрібно демонструвати свою мудрість країнам, яким здається, що вони вже зрілі.
Юрій Бігун
242 переглядів

Один комментар на “«Бандерівська ідеологія» – кістка в горлі Польщі чи Росії?

  • 06-Лют-2018 о 15:16

    Спеціально передивився доволі сатей на цю тему. Ні в одній не визначено поняття – “Бандерівська ідеологія”, а без формулювання цього не може бути ні засудження ні схвалення. Мабуть свого часу мали місце факти дій, які можуть бути засуджені, але засуджувати ідеологію, яка не має формулювання не припустимо.

    Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сім − один =

НОВИНИ