Рівненський професійний боєць ММА Павло Демиденко на своїй сторінці у фейсбуці опублікував допис у якому розповідає про виклик, який він кинув хворобі. На це надихнули спортсмена рідні.
Сказали, що я взагалі маю написати про це книгу”, – розповідає Новинам по-рівненськи спортсмен.
Коли медики діагностували у Павла нейроінфекцію, його життя стало перетворюватись на суцільні візити до лікарів і процедури. Утім бажання займатись спортом виявилось сильнішим за недугу.
Щоб продовжувати спортивну кар’єру, я сказав собі, що маю бути повністю здоровим“, – пригадує Павло Демиденко.
Спортсмен каже, що у боротьбі з хворобою, до нагоди став бійцівський характер.
Однозначно важче боротися зі своїми думками, аніж з суперником в ринзі, тому і кажуть “найбільша перемога – це перемога над самим собою“, – каже Павло.
Для усіх, хто хоче подолати недуги боєць радить: “Ви маєте бути проінформовані про “хворобу” з якою ви стикнулися, так ви матимете більше шансів на перемогу. Довіритеся своєму внутрішньому лікарю. Ви маєте бути впевнені, що немає невиліковних хвороб. Навіть сутичку із долею реально виграти, доведено особисто мною та багатьма людьми, які не опустили руки“.
Далі наводимо оригінал допису спортсмена:
Результат МРТ був не той, що очікував.
тоді вперше я познайомився з терміном “нейроінфекції”. Я заліз в інтернет,але краще б цього не робив,бо після цього приміряв на себе кожну хворобу,яка підходила по симптомам.
відтоді звична рутина: капельниці, уколи.. та вже кожна медсестра мов подруга.
це все тривало перший місяць, пізніше — поїздки до різних клінік та лікарів в інші міста.
лише з часом стало зрозуміло, що спорт відходить на другий план, а почалась боротьба за своє повноцінне, здорове життя.
в кожному лікареві я шукав лише слова “ти повернешся в спорт” та натомість я чув ” одного ранку кожен з нас може не прокинутись”, “скоро не зможеш ходити, оформлюй інвалідність ” і тд, і тп.
я бачив ухмилку на їхньому обличчі, можливо це були не вони, а так кинуло виклик мені життя.
один з лікарів дав мені шанс у 10% і сказав, що на краще я не надіявся.
у них вийшло вписати мене в групу “аутсайдерів” і я змирився та повністю довірився лікарям.
ті препарати, котрі мені призначили створювали в мені почуття, що я “овоч”. та так тривало недовго.
одного дня, слухаючи в палаті розмови “хворих”, вони обговорювали ціни на ліки,як їм погано живеться і тд. Мені ж хотілось “вийти у вікно” аби лише не знаходиться з ними поряд. “Бог в отпуске — надейся на себя ” — я випадково натрапив на цю фразу і подумав, що це знак ,це заклик до дій.
саме тоді я зрозумів, що краще помру , ніж ще колись повернусь в лікарню.
я просто встав і пішов звідти.
та саме з цього моменту я говорив до свого “недугу” слова відомого спортсмена Ленса Амстронга, котрий зумів перемогти рак: “Коли ти вибирав тіло,щоб поселитися в ньому,ти зробив велику помилку вибравши саме мене”. Мені сказали від нього не можливо вилікуватись,моя відповідь з моменту була така”окей, я буду першим”. далі буде…
636 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + десять =

НОВИНИ