Як показує практика, життя розвивається по спіралі, тому історичні події рано чи пізно повторюються, можливо, дещо в іншій інтерпретації та в інших масштабах, але факт є фактом.
В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме українських селян.
Спираючись на командні методи, влада СРСР взимку 1931—1932 pp. у багатьох районах республіки вилучила залишки товарного хліба і майже все продовольче та насіннєве зерно. Метою цієї акції було не лише поповнення стратегічних союзних запасів хліба, створення експортного резерву продовольства, а й придушення опору українського селянства державній політиці у сільськогосподарській сфері. Такі дії влади різко спричинили голод на значній території України.
18 листопада 1932 року ЦК КП (б) У ухвалив постанову «Про заходи по посиленню хлібозаготівель», у якій йшлося про застосування стосовно боржників із хлібозаготівель «натуральних штрафів», тобто конфіскації продовольчих запасів, передусім м’яса і картоплі.
Голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де переважно жили нащадки запорізьких козаків.
З урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.
Уважне вивчення документів, багато з яких тільки нещодавно були розсекречені, дає можливість усвідомити: голодомор планувався з Москви, а українські більшовики були слухняними виконавцями вказівок Кремля. Це підписи тих, кого нам представляли жертвами сталінізму, стоять на постановах про знищення України голодом.
Це все коротко про те, що відбувалося на нашій землі в ті часи, коли більшовики будували свій «Русский мир» на початку свого становлення.
А тепер про сьогодення – 3 листопада 2017 року голова так званої республіки «ДНР» видав указ, в якому сказано: “Врожай сільськогосподарських рослин і плодів чагарників, виноградників і дерев, вирощений на самовільно використаних земельних ділянках державної та муніципальної форм власності, є власністю ДНР”, – йдеться в тексті. Так званому Міністерству доходів і зборів ДНР надається право безперешкодного доступу до місць зберігання або вирощування врожаю, а також на його вилучення.». “У разі самовільного розпорядження врожаєм, зазначеним в п. 1 цього” указу “, юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи зобов’язані відшкодувати вартість такого врожаю” ДНР “, – додали в псевдодокументі.

Нічого не нагадує?!
Всі ми знаємо, що в селех на Сході проживають переважно україномовне населення, нащадки тих, хто вижив після намагань винищити українське населення в 32-33 роках кремлівськими ідеологами.
Нащадки ж самих кремлівських ідеологів нині владарюють в Кремлі, а їхні маріонетки – на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. От і продовжують вони справу своїх дідів – винищення українців та всього українського, бо цей їхній так званий «руський мир» не приживається на генетичному рівні в українців.
Тому кремлівці підготовлюють грунт для виправдовування розміщення своїх окупаційних військ на нашій території. Схема проста – знищення українців, заселення на їхні місця росіян і введення своїх військ для начебто захисту «русского населения».
І на останок пропоную переглянути відео, щоб ми пам’ятали і знали як все було і як все може бути, коли на твоїй території хазяйнує східний сусід…
Вадим Фролов
Теґи:   
330 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × один =