фото ілюстративне з мережі Інтернет

24 березня в Україні відзначають Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз, встановлений з метою активізації діяльності щодо запобігання виникненню і поширенню захворювання на туберкульоз.
Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно світової статистики щорік в усьому світі від туберкульозу гине 2 млн. людей. За оцінками ВООЗ в період між 2000 і 2020 роками, майже один мільярд людей буде інфіковано, 200 мільйонів захворіє та 35 мільйонів загине від туберкульозу, якщо контроль за епідемією не буде посилено. Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна – починаючи з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. Щороку помирає від цієї хвороби 10 – 11 тис. хворих на туберкульоз, що становить більше 30 чоловік в день. В 1995 році ВООЗ зафіксувала в Україні епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищувала 1% населення. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирає, тобто, у наш час туберкульоз забирає більше життя на Землі, ніж будь-яка інша інфекція. Серед померлих від інфекційних хвороб, туберкульоз займає І місце і становить 63,5%. Останнім часом туберкульоз набуває все більшого розповсюдження серед дітей, з року в рік зростає число померлих від туберкульозу дітей і вмирають не лише діти раннього віку, які є найчутливішими до туберкульозної інфекції, але є випадки смерті дітей старшого віку.
У людини туберкульоз викликають мікобактерії: Mycobacterium tuberculosis (паличка Коха) – в 92% випадків, в інших випадках – Mycobacterium bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби). Це нерухомі тонкі палички. Збудник може розмножуватися як позаклітково, так і в клітинах. Палички стійкі в зовнішньому середовищі: 3-4 місяці зберігаються на сторінках книг, 10 днів – у вуличному пилу, у воді – до року, десятиліттями – в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при ультрафіолетовому опроміненні і кип’ятінні.
Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє паличку Коха у повітря разом з крапельками мокротиння або слини. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці заражені капельки, може бути інфікована. Крім тогою, якщо заражені крапельки мокротиння висихають та осідають на часточках пилу, є імовірність зараження іншої людини, якщо вона вдихає ці часточки. Зазначимо, що паличка Коха може виділятися у зовнішнє середовище лише при «відкритій, бацилярній» формі туберкульозу. Можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду). Всі інші форми туберкульозу не є такими небезпечними з точки зору передачі збудника захворювання.
На туберкульоз хворіють усі вікові групи населення – від новонароджених до людей похилого віку. Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м’ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин. Найбільший ризик захворіти мають люди, що інфіковані ВІЛ, та хворі на СНІД. Високий ризик також мають:
– люди, які знаходяться у постійному контакті з хворим на «відкриту» форму туберкульозу;
– люди, що зловживають алкоголем або вживають наркотики;
– особи, які не мають постійного місця проживання;
– медичні працівники; працівники пенітенціарних установ або ув’язнені;
– люди, що мають знижений імунітет через недостатнє харчування та погані умови життя або через наявність хронічних захворювань.
Досить високий рівень ризику у курців, через порушення захисної функції слизової оболонки дихальних шляхів. Крім того, високий ризик захворіти мають діти, бо їх імунна система ще не сформувалася, та люди похилого віку, через вікове ослаблення імунітету.
Туберкульоз найчастіше вражає органи дихальної (бронхи і легені)і сечостатевої систем. Ураження кісток тазу і хребта найбільш часто зустрічаються при кістково-суглобових формах туберкульозу.
Симптоми туберкульозу легенів:
– кашель, частіше сухий, що триває понад 2-3 тижні;
– кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі);
– підвищення температури без очевидних причин більше 5-7 днів;
– відчуття задухи;
– раптове схуднення;
– погіршення або відсутність апетиту;
– постійна слабкість;
– підвищена втомлюваність;
– підвищена пітливість, особливо вночі.
Якщо спостерігаються ці симптоми, необхідно негайно звернутися до лікаря!
Лікування туберкульозу повинно бути:
  • раннім. Воно повинно розпочинатися відразу після виявлення захворювання.
  • безупинним. Лікування проводиться специфічними протитуберкульозними препаратами тривалістю від 6 до 12 місяців, а той до 1 – 2 років.
  • етапним. Перший етап — інтенсивне лікування. Його основною метою є зменшення кількості мікобактерій туберкульозу і пригнічення їхнього розмноження. Другий етап — це закріплення досягнутих результатів. На цьому етапі впливають на мікобактерії туберкульозу, що збереглися, щоб попередити їхнє розмноження, досягають стійкого клінічного ефекту лікування.
  • тривалим. Перший етап, фаза інтенсивної антибактеріальної терапії, займає звичайно 2-4 місяці, другий етап, фаза стабілізації — 4-8 місяців. Сумарно основний курс антибактеріальної терапії туберкульозу триває від 6 до 12 місяців. Існує прямий зв’язок між ступенем запущеності туберкульозного процесу і тривалістю лікування: чим пізніше виявлене захворювання, у запущеній формі, тим більше тривалим повинне бути лікування. При цьому не обов’язково весь період лікування проводити в стаціонарі. На другому етапі можна лікуватися амбулаторне під спостереженням медичних працівників протитуберкульозної установи.
  • комплексним. До антибактеріальної терапії приєднують лікарські засоби, що підвищують захисні сили організму і усувають побічні дії хіміопрепаратів (вітаміни, гормони й ін.), а також різні фізіопроцедури, дихальну гімнастику і т.п. потрібно включати раціональний гігієнічний та дієтичний режим. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися.
При дотриманні основних принципів та схем лікування туберкульозу видужання настає у 80-90% хворих. При відсутності лікування за 5 років гинуть 50% хворих туберкульозом, у 25% хворих хвороба закінчується мимовільним видужанням, а в 25% що залишилися — нелікований туберкульоз приймає хронічний неухильно прогресуючий перебіг. Якщо хвороба набуває хронічного перебігу, то хворого потрібно лікувати роками, або, навіть, усе життя.
Після виявлення хвороби усі члени родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар протитуберкульозної лікарні. У помешканні хворого з бактеріовиділенням працівники лабораторних центрів МОЗ повинні провести дезінфекцію, помешкання прибирається з використанням засобів дезінфекції, посуд підлягає 30-ти хвилинному кип’ятінню з використанням 2% розчину соди або 2% освітленого розчину хлорного вапна.
Профілактика.
На сьогоднішній день основою профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-5 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 років. Проведення проб Манту до 15 років, як це роблять у більшості країн світу. З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на 2 роки (в залежності від стану здоров’я, професії і приналежності до різних «груп ризику»). Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту, фтизіатром може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами і гепатопротекторами.
Вчасно розпочате лікування є запорукою його успіху. Лікування туберкульозу в Україні безкоштовне!
Туберкульоз, як соціально-небезпечне захворювання, потребує постійного моніторингу, епідемічних тенденцій, швидкого реагування, визначення пріоритетних напрямків, гнучкої методики та тактики боротьби з цією недугою.
Кожен українець має усвідомити, що його життя і його тривалість залежить, в першу чергу, від нього самого. Кожна людини є «архітектором» свого здоров`я та довголіття.
Якщо на боротьбу з туберкульозом піднімуться всі: громадяни, які будуть слідкувати за станом свого здоров’я, медики всіх спеціальностей, органи виконавчої влади, парламентарії, які будуть розробляти державні програми і слідкувати за їх виконанням – тільки тоді результат буде успішним!!!
Про це повідомляє лікар – епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ “Рівненський ОЛЦ МОЗ України” І.О.Філіпченко
фото ілюстративне з мережі Інтернет
379 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × один =