Минуло тижня дубенчани ігумен Меркурій (Бікіра), ієрей Тарас (Гордійчук) та водій Сергій Тадай з Млинова поїхали в зону АТО, щоб передати від релігійних громад УПЦ КП продукти та речі першої необхідності.

Кілька місяців тому отці Меркурій і Тарас в статусі капеланів цілий місяць жили в зоні АТО. Життя з військовими змінило їхнє сприйняття про війну, яка майже два роки йде на Сході. Священики вкотре переконались, що їхня присутність і підтримка бійцям є дуже необхідна. Крім того, українська армія не завжди забезпечена продуктами харчування, бо самі добре пам’ятають, як будучи на війні, не раз приходилось шукати магазин, щоб купити хліба чи інших продуктів.

Священики в зоні АТО бачили те, про що воліють не говорити на телебаченні і пресі. Тому кожного дня вони моляться за Україну і її військо згадуючи своїх воєнних побратимів. Пам’ятаючи пережите отці не можуть склавши руки сидіти в тилу. Тому допомагають, як тільки можуть.

Перед поминальною суботою священики об’явили парафіянам про те, що хочуть їхати в зону АТО. Тому всі знали, що 5 березня хліб і те, що люди принесуть на панахиду поїде на війну. Таку ініціативу підтримали й інші священики разом із своїми громадами.

01 (1)

Тому до збору продуктів в зону АТО долучились: дубенські громади – Свято-Миколаївського собору (намісник о. Меркурій), Свято-Покровського собору (настоятель о. Василь), Свято-Вознесенської церкви, район Цукровий (о. Олег), Свято-Різдва Богородичної церкви, район Страклова (о. Іван), Свято-Дмитрівської церкви (с. Семидуби) та Свято-Успенського храму (с. Птича) о. Ігор, Свято-Миколаївська церква (о. Олександр), що на Млинівщині. А також великий вклад у цю поїздку зробили три громади Рівненського районного благочиння, а саме: Свято-Параскевська с. Понебель, Первоверховних апостолів Петра і Павла с. Карпилівка та Успіння Пресвятої Богородиці с. Караєвичі. Координував людей у цій «акції» збору продуктів в Рівненському районному благочинні настоятель Свято-Параскевської парафії с. Понебель ієр. Тарас Гордійчук.

Також варто сказати, що до збору допомоги в АТО долучилися не лише парафіяни громад, а й інші благодійники – родина Новаків із села Карпилівка (надали пальне для поїздки в зону АТО); підприємці Лаврук Сергій і Олександр (закупили десятки банок м’ясної тушонки); Кондратюк Борис з с. Карпилівка забезпечив м’ясною продукціє. Також мешканець села Караєвичі пан Миколай допоміг у перевевезенні продуктів з Рівненського благочиння в Дубенське.

Коли панахиди та продукти від добродіїв були зібрані, то одразу ж цього дня все привезли в Свято-Миколаївський монастир, що у м. Дубно. Священики посортувавши все поскладали зібране в коробки. Також були підготовлені ящики для блокпостів, щоб ті, хто буде чергувати у дні поїздки теж мали продуктовий презент із Рівненщини.

05

Паралельно священики шукали водія, який би погодися на власному авто відвезти допомогу бійця АТО. Пошуки тривали не довго. Зробивши кілька дзвінків до волонтерів з Млинова і водій знайшовся за лічені години.

Тож з дубенськими отцями вирішив їхати Сергій Тадай, який до цього часу ніколи ще не був на Сході, а тим паче в зоні АТО. Та це пана Сергія не зупинило. Бажання допомогти українському війську було сильнішим за невідомість, яка попереду чекала на подорожуючих.

Тому не гаючи часу було прийнято рішення, що в понеділок 7 березня вони виїжджатимуть на схід України.

На календарі 7 березня. Ранок розпочався з сонячної погоди. Отець Меркурій до пакував останні продукти в коробки і сам почав збиратися в дорогу. А отець Тарас перед далекою дорогою відвіз до майстра свій GPS-навігатор, щоб той підремонтував в ньому дещо і налаштував перед поїздкою в АТО.

В обідню пору на подвір’я Свято-Миколаївського собору приїхав пан Сергій з Млинова. Також прибув і Дубенський міський благочинний отець Василь Лозинський. По тому під’їхав і отець Тарас вже з особистими речами та прапором України, який вже за традицією купив перед від’їздом на війну.

По трохи священики почали загружати авто. Водій Сергій все розставляв на свої місця у «бусі» і контролював вагу, щоб не перевантажити машину. Цього разу кілька релігійних громад зібрало так багато продуктів, що довелось їх поділити на два «буси». Прийняли рішення, що те, що не вмістилось передадуть місцевій військовій частині, яка цього ж тижня збиралась на ротацію в зону АТО. Поки складали коробки в авто майстер новітніх технологій повідомив про готовність навігатора, який згодом зіграв злий жарт з нашими земляками. Тож навігатор забрали, коробки спакували, пора й від’їжджати…

02 (1)

Без гучних проводів сфотографувавшись на згадку отці в камуфляжі разом з водієм сіли в авто. Машина рушила в дорогу. Їм в слід отець Василь Лозинський перехрестив авто, що вперше їхало в АТО…

Їдучи на війну отці-волонтери не зовсім знали, яким шляхом потрібно їхати. Так само не дуже добре знав дорогу й водій, бо сам вперше їхав на Схід. Тому перед тим, як вирушати в дорогу підключили щойно відремонтований GPS-навігатор. Техніка одразу ж запитала подорожуючих, яким голосом їй розмовляти, коли показуватиме дорогу. Було два варіанти. Обрали голос під назвою – «Ріта». Тож ввівши потрібні дані в монітор новітніх технологій отці вирушили в далеку дорогу. Про те, як їхалось в зону АТО ігумен Меркурій розповідає – На війну ми заїхали менше ніж за 20 годин. Їхали цілу ніч. Погода нам сприяла. Проїжджали через Харківську область. І до речі, дорога там нікудишня, бо подекуди гірша ніж в «сірій зоні», але за то ближча, аніж через Дніпропетровськ,- продовжує розповідати душ пастир. – Приїхавши туди, де офіційно називається зона АТО, попереду на нас чекало чимало блокпостів. На постах оглядали авто, питали нашу ціль поїздки. Ми нікому не казали, ми що священики. Хоча напевно по нас і так було видно. На шевронах у отця Тараса писало – капелан. А камуфляж у нас військовий ще з вересня зберігся. Тож, коли нас були вже перевірили, то ми від’їжджали в сторону і на кожному блокпості давали невеличкий ящик, де були продукти харчування. Хлопці дякували.

Коли наші земляки минули блокпости і поїхали далі, то зрозуміли, що пропустили свій поворот. Водій Сергій пригадує – Коли ми з’їхали з потрібної дороги, то було трошки не по собі. Зразу згадав настанови млинівських волонтерів, які казали, що ніякому разі не можна з’їжджати з маршруту, бо це дуже небезпечно. Замість того, щоб бути в Луганській області “Ріта” завезла нас в Донецьку. Довелось розвертатись і кілька кілометрів їхати назад.

– При в’їзді в Рубіжне нас зустріли військові. Серед них був Сашко Чумак з Млинівщини. Я його знаю ще з тих часів, коли місяць служив капеланом в АТО. Приїхали ми на «місце дислокації» й передали частину продуктів від наших релігійних громад. Також і наш водій Сергій віддав військовим свої італійські продукти, які теща передала з закордону, а дружина спакувала йому в дорогу, аби він не був голодний. Хлопці щиро дякували нам і релігійним громадам за матеріальну та духовну допомогу, – продовжує розповідати отець Тарас. – Також було видно, що бійці раді нашому приїзду. Бо дуже гарно і привітно нас зустрічали. Командир разом з воїнами пригостили нас смачною вечерею. На собі знаємо, як їм там живеться і можливо останнім з нами ділились, тому ми теж їм щиро вдячні за все і за те, що так нас зустрічали, – каже отець Тарас.

Так само отці розповіли, що повечерявши довго спілкувались з бійцями. Відповідали на питання, які цікавили військових. Воєнні хлопці розповіли, як їм живеться на сході України. Бійці сумують за рідними й близькими. Чекають закінчення війни. А поки що несуть службу в роті охорони – охороняють місто від чужинців. Комбат , колишній шахтер, підтримує своїх бійців і добре розуміє. Проте каже, що не знає куди йому дітись, коли закінчиться війна.

Бо до ще зовсім недавно жив там, де зараз є чимало сепаратистів. Всі один одного знають і знають, що він український військовий. – Якось комбат приїхав у відпустку додому, щоб полікувати зуби. І хоч місто приналежне “українській території” стоматолог відмовився лікувати бійця, – каже священик.

Наступного дня наші земляки поснідали і поїхали розвозити продукти по Луганській області. Поїхали до «рівненської» каплиці, яку нещодавно освятив Єпископ Луганський і Старобільський Афанасій.

04

Там зустріли дубенчанина отця Івана Ковальчука, який на цей місяць заступив на капеланську ротацію. Привезли в каплицю свічки. Поспілкувалися із бійцями. Зустріли побратимів. Також на війні побачили й козака, який назвав себе Отаманом. Отаман впізнав отця Тараса. Розговорилися. З’ясувалось, що бачились вони в Пляшеві, де раз в році вшановують пам’ять козаків, які загинули під Берестечком. Цього ж дня Отаман пообіцяв, що цього року поїде в Пляшеву з зупинкою у Дубні.

Цікавих зустрічей було ще багато і день минав швидко. Отці та водій Сергій знову повертались в Рубіжне. Весь час, задля безпеки, їх супроводжував військовий млинівчанин Сашко Чумак. Приїхавши назад в Рубіжне знову стали збиратися в дорогу, але вже додому.

По переду були сотні кілометрів. Виїжджали з Рубіжного з молитвою і вже без військового супроводу. – Тільки но виїхали за місто одразу ж заблукали. На вулиці уже темніло. Здавалося, що «Рітин» голос веде нас в невідомість кажучи: «Поверніть ліворуч, через 300 метрів поверніть праворуч і т.д». Проїхали десь 5 кілометрів і бачимо, що по дорозі немає блокпостів і це нас насторожило. Де не де люди, але якось скоса на нас поглядають. Почавши це ми по трохи почали хвилюватись. Навігатор «Ріта» ж не знає військової карти і не розрізняє де наші є, а де засіли сепаратисти, тому веде, де є дорога в ніби то потрібному напрямку. Приїхали на край якогось села, серед полів, прийняли рішення вертатись назад, – каже отець Меркурій.

Згодом в темряві виїхали на знайому дорогу. По переду були блокпости і на капеланів-волонтерів чекали перевірки. Оглядали машини і особисті речі, задавали провокаційні питання. Шукали зброю, якої не було. Пройшовши всі наші пости земляки поїхали в сторону Харкова. А далі цілу ніч, майже не зупиняючись, їхали додому.

– Близько 10-ої ранку, в четвер ми приїхали в Дубно. Навіть, не віриться, що за плечима була вся Україна. Раді, що змогли допомогти й морально підтримати наше військо. Там все інакше. Бійці такі щирі і людяні. Тут не знаєш хто є хто, а там всі відкриті один перед одним, – каже отець Тарас. Ігумен Меркурій продовжує – Дійсно, українські бійці дуже відкриті, щирі і добрі. Тому скільки буде необхідна їм наша допомога та присутність, стільки ми будемо їздити на Схід. Для хлопців це важливо. Також їм важлива підтримка від дітей, а саме їхні малюнки, які дають сили боротись з окупантом.

Водій Сергій теж згідний священиками і каже, що від тепер вже не раз поїде допомагати українському війську. – На війні нема нічого хорошого, але мені сподобався бойовий настрій наших бійців. Вони втомлені, але ніколи не віддадуть окупанту рідну Україну. Моментами їм важко, але вони мужні і вони наші герої. Ми в тилу теж маємо гідно тримати оборону і при можливості допомагати нашому війську, яке зараз перебуває на Сході. Після цієї поїздки я зрозумів, що я готовий, скільки матиму здоров’я, їздити на війну і підтримувати наших бійців – каже Сергій Тадай.

03 (1)

Не встигли наші священики приїхати додому, як вже знову почали планувати день коли знову можуть з підтримкою духовною і матеріальною поїхати на війну до наших бійців.

З цієї поїзди отці привезли в Дубно не лише спогади, думки і жаль за Україну, а й жовто-блакитний прапор підписаний бійцями на котрому військові написали свої побажання та слова подяки. На даний момент цей прапор знаходиться в одному із храмів Рівненського районного благочиння. Люди з трепетом дивляться на український символ і просять в Бога миру й перемови для Неньки-України.

Ксеня ГАЛИЦЬКА, часопис “Скриня” (джерело: rivne-cerkva.rv.ua)

Читайте також у “Новинах по-рівненськи”:

На Рівненщині вогнеборці врятували від знищення вогнем житловий будинок

Жителі Рівненщини були учасниками масштабного тіньового бізнесу

На Рівненщині СБУ викрила керівництво районної поліції в “кришуванні” видобутку бурштину

На Рівненщині найближчим часом буде проведена інвентаризація комунального майна

Рівненській службі зайнятості – 25 років

На Рівненщині до дітей на урок фізкультури завітали імениті спортсмени

На Рівненщині у лісовому масиві знайшли артилерійський снаряд

На Рівненщині поліція розшукує “мінера”

У РІВНОМУ В РЕЗУЛЬТАТІ ДТП ОДНА ЖІНКА ЗАГИНУЛА, А ДВОЄ – ТРАВМОВАНО

НА ВОЛИНІ ПОЛІЦІЯ ВИЛУЧИЛА В РІВНЯНИНА ЗБРОЮ

Теґи:
1 029 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + 10 =