Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” набрав чинності 08 січня 2018 року, який впроваджує комплексний підхід у боротьбі з домашнім насильством і передбачає:
розширення кола кривдників;
введення термінового заборонного та обмежувального приписів стосовно кривдника;
взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
направлення кривдника на проходження програми для кривдників;
розширення повноважень Національної поліції України у випадках домашнього насильства;
доповнення переліку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
повернення штрафів, як виду стягнення за вчинення домашнього насильства.
Законом визначене більш широке коло осіб, на яких він поширюється порівняно із Законом України “Про попередження насильства в сім’ї”.
Відповідно до Закону буде створено Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.
З метою посилення запобігання та протидії домашньому насильству силами правоохоронних органів Законом передбачено розширення повноважень Національної поліції України.
До нових повноважень поліції віднесено анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством.
Поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
обмежувальний припис стосовно кривдника;
взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої незалежно від майнових прав кривдника на відповідне житлове приміщення.
Обмежувальний припис стосовно кривдника видає суд.
Заходи тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків, що передбачає обмежувальний припис:
заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Статтю 173-2 КУпАП зі змінами було викладено в такій редакції: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Відповідно до даної статті штраф повернуто, як вид стягнення.
Отож, на сьогодні маємо: “Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення,
– тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб;
– ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб”.
Серйозний сумнів викликає доцільність повернення штрафу як виду адміністративного стягнення за скоєння домашнього насильства. Практика застосування подібного стягнення у попередні періоди переконливо свідчить про негативні його наслідки як у соціально-психологічному, так і матеріальному плані, оскільки витрати на виплату штрафу здійснюються за рахунок сімейного бюджету, що погіршує матеріальний стан сім’ї, посилює соціальну напруженість і врешті-решт може стати фактором, який провокує нові конфліктні ситуації.
Повідомляє управління превентивної діяльності ГУНП
109 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 10 =