Сімейний лікар Василь Ляшок вступив у ряди Нацгвардії, виконуючи свій громадянський обов’язок, – його призвали на строкову службу. Перебуваючи на службі, 25-річний медик зрозумів, що хоче бути військовослужбовцем і підписав контракт. Ось уже два роки він лікує нацгвардійців як в тилу, так і в зоні ООС. А ще рятує життя, добровільно здаючи кров що чотири місяці.

– Яку медичну освіту ви отримали і як опинилися у військовій частині 3055 2 Галицької бригади Нацгвардії?
– Родом я з Львівської області, після школи вступив у Дніпровську медичну академію, закінчивши яку почав працювати сімейним лікарем в місті Покров Дніпровської області. Мене призвали, коли проходив медичну комісію у воєнкоматі. На той момент мені виповнилося 25 років. Але я не засмутився. Почувши, які вигідні умови праці і зарплатні пропонують у Нацгвардії, вирішив підписати контракт. Служив у частині 3036 у Дніпрі. Потім – в Ужгороді, після чого перевівся у Рівне, де отримав посаду лікаря у медичній частині, до цього був санінструктором.
– Чи відряджали вас в зону АТО? Доводилося там рятувати життя?
– Так, я знаходився там три місяці. Ми були на другій-третій лінії оборони, тому, слава Богу, за час мого там перебування критичних ситуацій не виникало. Я стикався переважно з побутовими травмами. Проте життя рятував неодноразово, адже ще до служби в НГУ та роботи у сфері сімейної медицини, навчаючись в академії, три роки працював у реанімації.
– Це наклало свій відпечаток?
– Напевно, адже ти по-новому усвідомлюєш цінність людського життя та його крихкість. Мабуть, це підштовхнуло мене до думки приносити користь суспільству, ставши донором. Першого разу я здав кров, ще будучи студентом. Нас тоді просили це зробити представники банку крові у Дніпрі для порятунку онкохворого, якому робили операцію, що супроводжувалася великою крововтратою. Але здавши перший раз, я зрозумів, що відтепер робитиму це постійно.
– Чому?
– Тому що працюючи в реанімації, зрозумів, що вчасна і достатня наявність запасів крові може зіграти вирішальну роль в питаннях життя і смерті. Якщо я можу допомогти в цьому – чому б і ні? Моя кров стане для когось порятунком, буде текти в жилах цієї людини і підтримувати в ній життя. Усвідомлення цього і спонукає мене бути донором.
– Чи агітуєте ви військовослужбовців робити те саме?
– Я розповідаю їм, що це можливо і наскільки це важливо. Рішення вони завжди приймають самостійно.
Медик Василь Ляшок є постійним донором Центру служби крові у Рівному. Тут його знають і поважають. Саме тому запросили до вітального слова на концерті в честь Дня донора, який відбувся 14 травня в органному залі. Керівниця Центру Ліна Михальчук зауважила, що представники правоохоронних структур – нацгвардійці, поліцейські та рятувальники – люди, на допомогу яких завжди можна розраховувати.
Повідомляє 2 Галицька бригада Національної гвардії України
209 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × два =