Масштабний тур імені Вірського завітав до Рівного

У неділю в МПК «Текстильник» відбувся грандіозний концерт. Дійство було присвячене пам’яті Павла Вірського, несло воно в собі патріотичний характер.

До 110-ї річниці народження Павла Вірського Національним Заслуженим Академічним ансамблем танцю України було організовано ювілейний тур його ймення.
Загалом, зал був повністю заповнений людьми, оплесків не жалів ніхто. Вигуки, здавалося б, було чути до небес. Не дарма, адже такі танців не те щоб рідко побачиш, взагалі, мабуть що, раз в житті. Виконавці постаралися на славу.
Дійсно, даний проект є гордістю України. Це самий великий тур колективу по Україні, він пройде по 19 містах . В тім числі відбувся й у Рівному. На концерті небачених масштабів і краси було представлено танці практично всіх регіонів України – це було щось величне і захопливе. Зворушливе і неповторне.
Не дарма, Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського знають не тільки в Україні, а й за її межами. Адже, побачивши те дійство одного разу, на наступний просто не зможеш відмовити собі в нагоді відвідати ще хоча б раз.

Довідково: Павло Павлович Вірський — видатний україн¬ський хореограф, реформатор українського сценіч¬ного танцю, творець (1937) і багаторічний керівник Державного Академічного ансамблю народного тан¬цю України (із 1977 — імені П.Вірського). Народ¬ний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1950, 1970) і Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1965). Ім’я його і справа його продовжують свій тріумфальний хід по планеті.

Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім. П. П. Вірського – художній професіональний колектив, який базується в Києві.

Ансамль відлічує історію з 1937, засновниками якого були Павло Вірський та Микола Болотов. 1940 року ансамбль був реорганізований в ансамбль пісні і танцю України, а 1951 — знову реорганізований у Державний ансамбль танцю України. Організатором і беззмінним керівником ансамблю з 1955 по 1975 роки був Павло Вірський, до 1980 року — Олександр Сегаль, з 1980 року — Мирослав Вантух.

Лариса Качановська