13 грудня святого апостола Андрія Первозванного

Святий апостол Андрій Первозванний був з роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Він тому і названий Первозванним. Коли Ісус проходив біля моря Галілейського, то Петро і Андрій ловили рибу. Господь їх покликав за Собою, сказавши: «Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4, 18 – 19)
Апостол Андрій займає почесне місце серед 12 Апостолів. Христос дав апостолам владу над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, щоб оздоровлювали всяку недугу та неміч всяку (Мф. 10, 1). Поміж чотирьох Учнів Господа, Андрій удостоєний Його довіри слухати пророцтво про майбутню долю Церкви і світу (Мк. 13, 3 – 5).
Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами дав Андрію владу прощати гріхи (Ін. 20, 23). Слово Боже Андрій проповідував у багатьох країнах Азії та Європи. Для проповіді Євангелія він здійснив три подорожі. Перша подорож була в Антіохію Сирійську, в Тіану,в Синоп. З Синопа Первозванний прибув у Амасію, що на березі Понта; відвідав також Трапезонт, звідти попрямував до Іверії, а далі в землю Парфян і повернувся до Єрусалима на свято Пасхи.
Після свята П’ятдесятниці Апостол Андрій вирушив у свою другу подорож для проповіді Євангелія і розбудови церков. З Єрусалима він знову прибув у Антіохію Сирійську, далі у Ефес, Лаодикію, Нікею, де Апостол Андрій пробув два роки і багатьох язичників навернув до віри Христової. Потім попрямував до Нікомідії, звідти відплив морем у віфанське місто Халкидон, відвідав Іраклію і Амстриду, в якій залишався тривалий час, просвіщаючи багатьох світлом Євангелія.
Із Амастриди прибув у місто Харакон. Далі поплив до Синопа. З великим успіхом проповідував віру Христову в Неокесарії, дістався міста Самосата у Вірменії, звідти повернувся в Єрусалим на Пасху. Із Єрусалима Андрій Первозванний вирушив у третю і останню свою подорож для навернення в Христову віру язичників та іудеїв. Прибув в Едес, відвідав Сванетію, дійшов до Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі), потім морем дістався землі Джієстов. Далі відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, відвідав Феодосію, а далі рушив до Херсонеса.
Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III ст. Іполита і Оригена відомо, що Первозванний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Преподобний Нестор Літописець оповідає: «Бачите гори ці, – сказав Апостол своїм учням, – на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто і багато церков буде споруджено Господом». Від гір київських Апостол Андрій дійшов до озера Ільменя.
Повернувшись у Херсонес, святий Андрій знову відвідав Воспор, звідти переплив Понт і втретє побував у Синопі, де вже утвердилось християнство. Далі він відвідав Візантію. Там він рукоположив єпископа Стахія, одного з 70 учнів Христових. З Візантії Первозванний прибув у фракійське місто Іраклію і там багато язичників навернув до віри Христової. Потім Апостол Андрій утвердив віру християнську в Пелопоівесі і в місті Патрах. Тут начальник області злий язичник Егей, побачивши, що багато язичників стали вірити в Христа, в тому числі і його дружина, кинув Апостола Андрія до в’язниці. Та в’язниця для нього стала храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово Андрія. Тоді Егей засудив Андрія Первозванного до страти розп’яттям на хресті.

Оскільки хрест, на якому він був розп’ятий, мав форму літери X, він називається хрестом Апостола Андрія. Два дні тривали страждання Андрія, він же до самої смерті продовжував навчати людей, що стояли біля хреста. 30 листопада 70 р. після Р. X. Апостол Андрій відійшов до Господа. Пресвітери і диякони ахайські поховали святе тіло Первозванного й описали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглось до наших часів. Цар Константій, довідавшись від одного священика про мощі Апостолів Андрія і Луки, організував їх перенесення в храм святих Апостолів.
У 355 р. мощі Андрія Первозванного були перенесені в храм святих Апостолів і покладені між гробницями святого Євангеліста Луки і святого Тимофія – учня Апостола Петра. Від часу перенесення мощей святого Апостола Андрія Первозванного пам’ять про нього почали святкувати 30 листопада ще урочистіше. В IV ст. святі отці Григорій Богослов, Іоанн Золотоустий, Прокл та інші прославляли Первозванного в своїх проповідях. У V ст. свт. Анатолій Константинопольський, у VII – св. Андрій Єрусалимський, у VIII ст. прп. Іоанн Дамаскін, свт. Герман Константинопольський та інші написали багато хвалебних пісень на честь ап. Андрія Первозванного, які і нині співають в Православній Церкві.

13 грудня в Константинополі патріарх з 12 архієреями служить урочисту літургію, яка буває чотири рази на рік: на Пасху, Різдво Христове, на П’ятидесятницю і – на Андрія.
Пам’ять святого апостола Андрія Первозванного урочисто вшановується і в Україні, оскільки цей учень Христів вважається апостолом українським і Церква Православна вірить в те, що його святі ноги стояли на Київських горах і що він благословив нашу рідну землю. На місці де стояли стопи святого Апостола нині височіє прекрасна Андріївська церква окраса Золотоверхого Києва.

Святитель Фрументій, архієпископ Індійський ( Ефіопський)
Святитель Фрументій був уродженець міста Тира. За Божим промислом він ще дитиною потрапив до Абісінії . Вихований при царському дворі, він став другом і головним радником Абісінського царя, а потім вихователем його сина, який малолітнім посів престіл після несподіваної смерті батька. З дозволу нового царя святий Фрументій вирушив на батьківщину, а потім відвідав Александрію і її патріарха святителя Афанасія Великого ( 326-373 рр.). З благословення святителя Афанасія, Фрументій був висвячений на єпископа Абісінського і повернувся до країни, яка з дитячих років дала йому притулок. Під впливом проповіді святого, чудес, які творилися за його молитвою, цар і багато підданих прийняли християнство. Звершивши апостольський подвиг навернення народу Абісінії до Христа, святитель Фрументій багато років ревно і плідно керував дорученою йому від Бога Церквою і в глибокій старості з миром відійшов до Господа (біля 380 р).
підготував протоієрей Миколай Капітула, магістр богослів’я, викладач РДС, клірик Покровського собору, м. Рівне (джерело: http://rivne-cerkva.rv.ua/)