5-річний рівнянин майже не розмовляє, але грає на скрипці

Це був концерт скрипаля Святослава Кондратіва у Рівному. Біля сцени пританцьовували дітлахи, серед них вирізнявся один маленький харизматичний хлопчик з такою ж маленькою скрипкою у руках. Саме тоді кореспондент «Новин по-рівненськи» вперше побачила особливого рівнянина – 5-річного Франциска. Після спілкування з мамою дитини стало зрозуміло: про таку дитину варто написати…
Мама Франциска, 31-річна Анна Котеля, каже, очікування на появу сина було важким. Ще важчими були пологи – гостра гіпоксія, серцебиття понад 200 ударів на хвилину. На щастя, дитина народилася здоровою…
Жінка пригадує, чим більше малюк підростав, тим більше ставало помітно – він незвичайний.
«За іграшку міг взяти носок чи колготи, тривалий час взагалі бавився однією іграшкою, а коли прийшов час починати говорити, він мовчав», – розповідає мама Анна.
Батьки, які помітили, що їхня дитина відрізняється від інших, звернулась до лікарів.
Виявилось у хлопчика сенсорно-моторна алалія.
(Алалія — розлад мовлення, для якого характерна повна або часткова нездатність дитини говорити. — Ред.).
У випадку Франциска складність була ще й у тому, що розлад супроводжувався аутичними проявами.
Лікарі повідомили – потрібна буде серйозна реабілітація, аби адаптувати дитину до нормального життя.
Франциск був дуже замкненим. Хлопчик визнавав тільки вузьке коло людей. Коли у гості до сім’ї приходила родина, дитина відмовлялась іти на контакт.
«А потім якось так сталося, чудо для нас напевно – потоп. Ливнева вода затопила наш будинок», – розповідає Анна Котеля.
Рівнянка пригадує, який то стрес був для дітей, вони саме лягали спати, коли потоки чорної води стали наповнювати їхню дитячу кімнату. Ну а далі почалося кочове життя, з однієї квартири на іншу, поки місто не виділило їм житло. Одного разу їхні знайомі здали для родини будинок. Саме там Франциск став потроху відкриватись.
«Там не було інтернету, у нас було лише кілька завантажених концертів Девіда Гарретта. І ось він від початку до кінця їх дивився», – ділиться спогадами жінка.
Спочатку хлопчик їх просто дивився, згодом почав імітувати гру на скрипці. Замість інструменту була і ложка для взуття, і іграшкова скрипка з конструктора, яку змайстрував хлопчику старший брат.
«Ну ми дивимося… і що ж, ну немає такої скрипки маленької. Ми навіть не думали, що з того може щось вийти. Купили йому укулеле, думали він на гітару “переключиться”. Так він на укулелі грав, як на скрипці», – каже Анна.
Скрипку Франциску купила бабуся. Маленький інструмент довелось довго шукати та замовляти, але захват, який вона викликала у дитини, того вартував. Свою скрипку хлопчик не випускав рук, навіть спати лягав із нею.
Тепер Франциск слухає концерти Девіда Гарретта вже з власним інструментом.
Музика стала своєрідним провідником дитини у соціум.
Франциск почав займатися у Центрі ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами «Пагінець».
«Педагоги кажуть, він дуже слухняний. І дуже хоче навчатися. Тому є велика надія на те, що він буде розмовляти», – каже Анна Котеля. – «Він усе розуміє, навіть більше, ніж інші. Я когось попрошу “принесіть”, а вони і не почули, а Франциск вже несе».
«Є покращення. Він дуже старається. Починає по маленьку говорити», – підтверджує слова мами Анни тато Василь.
Слова «мама», «тато», імена братиків та сестричок хлопчик знає. Останнім часом вони стали звучати набагато зрозуміліше. Але Франциск продовжує активно користуватись мімікою та жестами і дуже знервується, коли його не розуміють. Батьки відмічають –  їх син перфекціоніст:  він не одягне зім’ятої сорочки, усі речі мають лежати на своїх місцях. Якщо він про щось думає по своєму, йому фактично неможливо довести, що має бути по-іншому.
З його пристрасті до скрипки у їхній родині зародилась любов до музики. Коли батьки почали шукати музичного педагога хлопчику, виявилось, що й інші члени сім’ї хочуть займатись музикою. Тепер у їхній квартирі – чотири скрипки, віолончель, електронне піаніно, флейта, блокфлейта, кларнет, ударні. Чому так багато? Тому що сім’я не маленька. У Анни та Василя – 8 діток: Єлизавета, Володимир, Агнеса, двійнятка Вікторія та Фелікса, Франциск, Альберт та Ізабель.
Щоправда, найменшій Ізабель усього 2 місяці, і її музичний інструмент на неї ще чекає. До слова, великою утіхою для Франциска є співати молодшій сестричці колискові… на свій лад, нікому не зрозумілими словами… напевно, окрім самої Ізабель, бо немовля радо їх слухає.
Мама й тато сповнені оптимізму: любов до музики та старанність сина у заняттях дозволять у майбутньому Франциску нормально говорити.
Нещодавно у батьків був хороший день: «Зранку сказав “добрий ранок”, радіємо»…

Вікторія Малецька
Якщо ви маєте свою історію і хочете бути почутими, пишіть нам на електронну адресу: [email protected]