Діти з інвалідністю люблять творити і роблять це з великим задоволенням – на Рівненщині триває соціокультурний проект “Домалюй промінчик зірочці”

У Рівному триває інклюзивний проект “Домалюй промінчик зірочці”, який фінансується Українським культурним фондом. В рамках проекту в липні інтегрована група учасників проекту вже відвідала чотири майстер-класи, які провели відомі митці Рівного.

Майстер-клас з акварельного живопису в контексті ілюстрування дитячих книжок провела творча менторка, художниця-ілюстраторка педагогиня Наталка Серветник. Наталка працює у техніках олійного живопису, акварелі, графіки, а також як художниця анімацій, які створює в творчій колаборації з письменницею Оленою Медведєвою. Під час майстер-класу художниця вчила дітей основам ілюстрування на прикладі народної казки “Ріпка”.

– Дитині з діагнозом дуже важливо знати, що вона продуктивна, що вона може привнести в цей світ щось корисне, видати якусь творчу працю. Таким чином вона відчуває, що вона потрібна, що вона реалізується – це дуже важливо. Під час роботи з такими дітьми я може ще першу хвилину відчувала, що вони якісь інші, а потім просто поринула в працю як педагог, не відчуваючи їхньої виключності. Діти з інвалідністю дуже творчі, як і кожна дитина. Вони люблять творити і роблять це з великим задоволенням. Я отримала масу позитивних емоцій від праці з такими дітками. А ще я помітила їхню величезну зосередженість, вмотивованість. Я була вражена їхнім ставленням до вчителя те, як вони дуже уважно слухали. Я була вражена щирістю, відвертістю і те, з яким задоволенням вони отримували, використовували мої поради. Це фантастична аудиторія!

Творчу зустріч у форматі воркшопу провела менторка, письменниця, поетеса Віра Правоторова – членкиня Національної спілки письменників України, авторка збірок віршів для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Учасники проекту спробували себе у ролі поетів. Разом з дитячою письменницею написали коротенький вірш:

Ходить липень по садку,
Носить сонце у мішку,
Раптом сонце він дістав
І усіх нас зігрівав!

– У кожного із нас, дорослих, в окремому куточку серця зберігаються спогади про дитинство. Якими вони потрапили туди – такими і залишаються з нами назавжди. Сьогодні у нас триває жахлива і несправедлива війна. А у діток триває дитинство. І іншого у них не буде. Ось чому дорослі повинні зробити все залежне від них, щоб у дитячих спогадах залишилося на майбутнє побільше світлих днів, радісних подій, барвистих вражень. І тут хочеться згадати про діток з особливими потребами, які й уваги потребують особливої. Дуже важливо своєчасно розпізнати паростки талантів та допомогти розвинути їх, підтримати потяг дитини до творчості – розширити горизонти світу, у якому живе особлива дитина. Готуючись до чергової зустрічі з дітьми і знаючи, що серед них будуть саме такі дітки, я хвилювалася, бо відчувала свою відповідальність за те, щоб після зустрічі враження залишилися світлими і радісними, а головне – надихаючими. Це були діти, які люблять читати, які ведуть свої блоги у соцмережах та пробують творче перо, себто, творчу клавіатуру. ))) Як на мене, то спілкування вдалося. Атмосфера була невимушеною, діалоги щирими, емоції справжніми. Ми навіть спробували разом написати віршик. І у нас вийшло! Три перших рядочки були спільними для всіх, а четвертий – заключний – у кожного був особливим, його особистим. Це нас єднало і виокремлювало водночас. У такі важкі часи, які ми всі переживаємо, ми повинні відчувати близькість дружнього плеча, але реалізовувати право на розвиток власної творчої особистості! Минуло кілька днів. Випадково у магазині «Оптика» ми зустрілися з моїм новим добрим знайомим – Андрієм, хлопчиком з особливими потребами, якому терміново необхідно було відремонтувати окуляри, щоб безперешкодно займатися улюбленим заняттям – читанням книг. Наше рукостискання було міцним, а емоції дуже щирими! У нас із Андрієм є спільний спогад про ту чудову зустріч. Дякую її організаторам!

Майстер-клас з крапкування провела неперевершена майстриня з крапкування, творча менторка, художниця Олена Сєргєєва. Олена не просто, художниця, яка працює у жанрі крапкографії, вона пише історії до своїх робіт.

– Творчість вкрай необхідна частина нашого життя. І особливо життя дитини. І ще більш особлива вона для дітей з інвалідністю. Можна сказати, що Творчість – це саме життя! Тому, що момент вільного творення нівелює межі та кордони, дає змогу для сміливого польоту фантазії і будить уяву. У такий момент дітки, про яких ми говоримо, стають осяяними. Тобто інвалідність у дітей зникає. Вони стають звичайними дівчатками та хлопчиками. Поспостерігайте за ними! Я побачила це на власні очі під час майстер-класу. Всі присутні дітки з інвалідністю легко прийняли нові умови “гри у крапкування”. І з кожною крапочкою їх очі світилися все більше, а на обличчях виникали невимушені посмішки. Адже в крапкуванні немає правильного чи помилкового. Я займаюся крапкуванням вже більше 30 років. Та крапкувати з сонячними дітками – особлива нагода саме для мене. Оскільки вони розуміють мене з півслова, точніше з півкрапки. Саме вони пояснили мені самій, що таке Крапка. Крапка – не просто інструмент чи жанр живопису. Крапка – комунікатор, перекладач та друг, який прибирає кордони і об’єднує душі. Всі крапкарі розуміють одне одного. Дякую за можливість ще раз переконатися у цьому. Це надзвичайно надихає мене творити.

Майстер-клас зі скульптурного живопису провела творча менторка, художниця Олена Браценюк. Олена має свою запатентовану техніку створення об’ємних малюнків – замість мастихинів вона використовує кондитерські мішечки зі спеціальною фарбою. Саме тому робота у такому складному жанрі для дітей перетворюється у веселу гру. Художниця, має досвід в арт-терапії, працювала з дітьми з інвалідністю.

– Мені дуже пощастило стати учасницею крутого проекту, де я мала нагоду познайомитись із неймовірними талановитими дітьми! Ділитись творчістю особлива насолода, коли розумієш, який важливий вклад робиш своєю справою. Адже це діти, яким доводиться щодня проходити нелегкий життєвий шлях. Я готувалась довго пояснювати свою методику, підготувала промову, але це було зайвим, оскільки щойно учасники проекту побачили мої фарби – все стало зрозумілим без слів. Яскраві малюнки, щирі посмішки і класні емоції, які їм так необхідні. Дуже сподіваюсь, що лишила теплий слід у їхніх сердечках. Чекаю ще з нетерпінням!

У серпні на учасників проекту чекають декілька творчих зустрічей. Створені під час творчих майстер-класів художні роботи будуть представлені на виставці після завершення проекту.

Проект “Домалюй промінчик” зірочці реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.