Ініціатива поновлення економічних зв’язків з РФ не минула і Рівненщину?

Останнім часом в медійному просторі почастішали заклики до необхідності «повернення на ринки СНД», «поновлення економічних зв’язків з РФ». Мовляв, «євроінтеграція» не відкрила нам нових можливостей економічного зростання, навпаки, саме через неї ми втратили традиційні ринки.
Нещодавно цілий заступник голови комітету з питань Євроінтеграції Верховної Ради України від РПЛ Андрій Артеменко досить жорстко назвав всі європейські устремління України «профанацією»… (https://www.youtube.com/watch?v=hm7iJjuXuiQ&feature=youtu.be).
Також, працівники нафтохімічного заводу “Карпатнафтохім” підписали петицію на адресу Президента України Петра Порошенка з вимогою відновити торгово-економічні відносини з Росією.  (http://ukranews.com/ua/news/455327-naybilshyy-prykarpatskyy-naftokhimichnyy-zavod-vymagaye-vid-poroshenka-vidnovyty-torgivlyu-z-rosiyeyu).
Не залишилась осторонь таких ініціатив й Рівненщина.
Так, 25 жовтня на сайті Рівненської міської ради з’явилась «петиція» «Про звернення до Уряду та Президента України із вимогою поновлення торгівельних та економічних зв’язків із країнами СНД, в першу чергу Російською Федерацією та Казахстаном». У ній автор між іншим закликає «проявити добру волю та відновити авіаційне сполучення з Росією». Щоправда петиція «провисіла» на сайті мерії лише кілька днів, після чого зникла без сліду.
Того ж дня на кількох маловідомих, у більшості – проросійських інтернет-ресурсах, опубліковано новину про форум депутатів, який нібито пройшов в Рівному і на якому учасниками виступили «за відновлення економічних зв’язків з країнами СНД, в першу чергу з Росією».
(http://antifashist.com/item/vnezapno-v-rovno-vystupili-za-uchrezhdenie-parlamentskoj-gruppy-po-svyazyam-s-rossiej.html
http://ru.golos.ua/politika/na_forume_v_rovno_podderjali_ideyu_sozdaniya_parlamentskoy_gruppyi_po_svyazyam_s_ros
http://ukraina.ru/news/20161025/1017714223.html
http://news.meta.ua/ua/cluster:51246364-Na-forume-v-Rovno-podderzhali-ideiu-sozdaniia-parlamentskoi-gruppy-po-sviaziam-s-Rossiei/)
За повідомленнями вказаних Інтернет-ресурсів участь в заходах взяли народні депутати Яків Безбах, Володимир Литвин, Геннадій Кривошия, Олександр Шевченко, депутат рівненської обласної ради Віталій Ундір, доктор економічних наук Юлія Залознова. Так, Я. Безбах озвучив ініціативу по створенню «парламентської групи по зв’язках з Росією». В свою чергу, В. Литвин підкреслив, що «українська продукція не відповідає європейським стандартам, тому не можна втрачати традиційні ринки», а Ю.Залознова зазначила, що «з Росією треба торгувати».
Для того хто побував на передовій в АТО, чи як волонтер возив воїнам одяг і харчі, або просто читає новини, хто усвідомлює що понад 2 роки в нас точиться справжня війна с російськими окупантами, це, м’яко кажучи, якийсь «сюрреалізм».
По-перше, моральний аспект.
РОСІЯ КРАЇНА-АГРЕСОР. Це неодноразово заявляли офіційні представники як України, так і Європи та США. Верховна Рада ухвалила відповідну постанову, а ПАРЄ підтвердила цю позицію в нещодавній резолюції.
На жаль, навіть без відкритого введення військ ми виявились вкрай слабкими перед проявами гібридної агресії. Під впливом благань України про порятунок, європейські та американські політики ввели проти Росії санкції, у т.ч. економічного характеру, від яких, однак, потерпає і бізнес їхніх країн. Україна ввела санкції лише згодом, хоча мабуть саме ми мали б бути першопрохідцями у цьому процесі.
У цьому контексті варто пригадати події, які штовхнули Європу в прірву ІІ Світової війни.
В 1935 р. Італія напала на Ефіопію, однак країни Європи продовжили  потурати агресору, зокрема торгувати з ним, у т.ч. зброєю та дефіцитною сировиною. Після цього Німеччина безкарно окупувала Судети та здійснила аншлюс Австрії. Історики сходяться в однозначній оцінці – якби Європа не загравала з агресивними проявами тоталітарних режимів тоді можна було б уникнути катастрофи, яка забрала десятки мільйонів життів. Однак провідні європейські політики бездіяли. Після ганебної Мюнхенської змови 1938 року Невіл Чемберлен заявив співвітчизникам «Я привіз вам мир». Однак вже через рік, 1 вересня 1939 року, Німеччина напала на Польщу.
Останні вагони зерна прибули із СССР до Берліну 22 червня 1941 р., коли німецькі війська атакували радянський кордон. Країна рад брала безпосередню участь в зростанні могутності свого найзапеклішого ворога. Але незважаючи на це, дико навіть уявити, що під час кривавих боїв улітку 41-го потік продуктів та сировини з СССР до нацистської Німеччини не припинявся з міркувань збереження ринку збуту.
Тепер, станемо циніками і не будемо звертати уваги на сказане вище. Розглянемо чисто політично-економічну сторону питання.
Без сумніву, слова про повернення на російський ринок дуже подобаються виробникам, орієнтованим на споживача РФ. Однак, давайте відкинемо інформаційний шум і згадаємо лише декілька фактів, про те, як північний сусід цілеспрямовано душив українську економіку, коли ні про який Євромайдан ще ніхто не здогадувався.
Саме Росія з упродовж 2006 – 2009 рр. встановила для України найвищі ціни на енергоносії в Європі. Одночасно зусиллями «економічного партнера» було  заблоковано диверсифікацію джерел постачання енергоресурсів в Україну, наприклад туркменського газу, ядерного палива. Саме Росія цілеспрямовано, в т.ч. шляхом спецоперацій (скандал з «кольчугами»), витіснила Україну з надприбуткових ринків озброєнь.
Поетапне закриття для українських товарів російських ринків збуту, почалося САМЕ В ЧАСИ ВІДВЕРТО ПРОРОСІЙСЬКОГО ЯНУКОВИЧА (згадайте хоча б молочку та інші продукти харчування). Для тих, хто не вірить, ось офіційна статистика торгівлі з Росією за останні 5 років.
Отже, як бачимо падіння обсягу зовнішньої торгівлі з Росією почалося ще в 2012-2013 роках. При цьому катастрофічно впав і російський імпорт, який за підсумками 2014-2015 років майже зрівнявся з нашим експортом. Враховуючи, що в часи Януковича на торгівлі з Україною Росія заробляла бл. 5 млрд. доларів на рік, саме для північного сусіда втрата українського ринку виявилась більш болючою ніж для нас.
Це для тих «експертів», які полюбляють говорити, про хибність «розриву економічних відносин» з сусідньою країною. Мовляв економіка – понад усе.
Отже, гасла про помилковість «європейського вектору», заклики до вибачень перед старшим братом, який обов’язково «поймёт и простит» є суцільною маячнею.
Раджу авторам всіляких «петицій» та ініціаторам «знаків доброї волі» до агресора почитати російські новини. Кожен факт нашого принизливого плазування перед Росією із закликами «відновлення економічної співпраці» зі швидкістю блискавки висвітлюється в їхніх провідних ЗМІ з обов’язковим підтекстом – «допрыгались хохлы, назад к нам захотели», «теперь, майдауны, на коленях прощения будете просить».
Прочитайте ці новини і зрозумієте: ХОЧ БИ СКІЛЬКИ РАБСЬКИХ ЗВЕРНЕНЬ МИ НЕ ПРОГОЛОСУВАЛИ, РОСІЯ НАМ НІКОЛИ НЕ ВІДКРИЄ СВОЇХ РИНКІВ. Не для того вона їх цілеспрямовано сама закривала. Для Росії – це важливий елемент гібридної війни, який реалізується у чіткій відповідності до кремлівського плану, і змінювати який ніхто не збирається.
Навіть наша найближча історія нічому не вчить окремих «економістів». Ціною так зв. «скидки» Януковичу у 100 $ за 1000 куб. м. газу, випрошеної при укладенні зв. Харківських угод, стало не лише продовження перебування в Криму військового угрупування ЧФ РФ, який під виглядом «зелених чоловічків» відіграв вирішальну роль в анексії півострова. Ціною також стала здача національних інтересів у всіх сферах, за що ми зараз платимо криваву ціну.
Цього разу ціною «відновлення співпраці», а скоріше жалюгідних подачок, стане лише наша повна капітуляція, згода на анексію Криму, визнання існування ЛНР/ДНР, «федералізація» України та кардинальна зміна вектору зовнішньої політики.
Більше того, після неглибокого аналізу стає зрозуміло, що такі заклики – це лише елемент інформаційної спецоперації, у якій вітчизняним глашатаям відведена роль корисних ідіотів в руках проплачених наймитів російських спецслужб. Це лише ШТУЧНЕ формування уявлення про народні заклики до Президента, Кабміну та ВРУ в питаннях відміни санкцій проти Росії для порятунку вітчизняної економіки. Санкцій, які є наріжним каменем політики цивілізованого світу для стримування агресора.
Для підтвердження тези зробимо невеликий відступ.
Як вже згадувалося, 25 жовтня на кількох інтернет-ресурсах опубліковано новину про форум депутатів, який пройшов в Рівному і на якому учасники нібито виступили «за відновлення економічних зв’язків з країнами СНД, в першу чергу з Росією».
Однак, тепер достовірно відомо, що ця інформація є суцільним «фейком». Як, пише сайт «Вкулуарах», про це у своєму facebook повідомив учасник «форуму» В. Ундір (http://vkuluarah.com.ua/deputat-rivnenskoyi-oblrady-vkazuye-na-fejkovist-novyny/). Так, політик вказує, що жоден із перерахованих народних депутатів України на заході присутній не був, а отже ніяких заяв не робив. Фотографії з форуму, розміщені в мережі Інтернеті були сфальсифіковані з використанням відповідних комп’ютерних програм – замість прапорів України та м.Рівне, майстри фотошопу за президією зобразили прапори України, Молдови, Білорусії та Казахстану, яких в дійсності не було.
Тематика співпраці з Росією не піднімалася. Жодних «рішень» чи «звернень» з цього приводу учасниками не ухвалювалось, адже у якості масовки на форум звезли студентів місцевого аграрного коледжу. Представники ЗМІ, у т.ч. регіональні, на захід не запрошувались. В тексті повідомлень наявні посилання на відомий Інернет-ресурс «Faktу.Ictv.ua», які не працюють.
Отже очевидними є спроби маніпулювання суспільною думкою з боку проплачених організаторів, які у будь-який спосіб намагаються відзвітуватись замовнику інформаційного матеріалу за отримані кошти. Брехливість цього повідомлення яскраво підтверджує, що не «відновлення співпраці» цікавить замовників фейку, а саме інформаційний фон є основною метою.
Це, в свою чергу, переконливо доводить наявність чіткого розробленого сценарію, можливо того самого, який виявився у зламаній українськими хакерами переписці сірого кардинала Путіна – Суркова.
Чи варто вкотре повторюватися, що ніякі звернення та односторонні рішення влади з «відновлення співпраці» не врятують економіку та не змінять російської політики щодо нашої країни.
Але для союзників відміна нами власних санкцій проти агресора буде чітким і остаточним сигналом: Україна – failed state, з якою не варто гаяти час. Тоді термін «Європа і США від нас втомилися» стане реальністю. А далі нас залишать один на один із ворогом, з якого знімуть всі обмеження. І перед лицем уже справжньої, а не гібридної війни, про економічне зростання ніхто не згадуватиме.
Олексій Дмитренко