Кліщі відчувають наближення людини за півтора кілометра

Кінець травня – це час, на який припадає пік активності іксодових кліщів. Вони вже активно полюють на українців у лісах, парках, навіть на присадибних ділянках. Не встигнеш оглянутися — а до тіла вже присмоктався дрібний кровопивця.

Відомо, що саме укуси клiщiв — причина серйозних захворювань як-от вірусний енцефаліт та хвороба Лайма (бореліоз). Свою жертву ці членистоногі чують уже за 1,5 кілометра, нападають з дерев і кущів на рівні людського зросту, повзуть по тілу і шукають місце, у якому шкіра — найніжніша.

Детально про те, чому кліщі такі незнищенні та чи можна захиститися від них, розпитуємо Леоніда Колодочку, доктора біологічних наук, акаролога, провідного наукового співробітника Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАНУ.

— Як кліщі вибирають свою жертву?

— Свою потенційну жертву — а це не лише людина, а й будь-яка теплокровна тварина — ці членистоногі відчувають на відстані, бо мають на тілі рецептори, чутливі до інфрачервоного випромінення. Ми лише підходимо до лісу, а самиця іксодового кліща (саме вони найбільшi кровопивцi) вже чатує: готуючись до стрибка, розкривши передні лапки.

— Чому людина ніколи не відчуває моменту, коли її вкусив клiщ?

— Це ж крихітне — до 5 мм — павукоподібне, і хоботок у нього тонесенький, такої мікроскопічної голки ще ніхто не винайшов. Кліщ присмоктується до дiлянок з тонкою шкiрою: пiд колiнами, на спинi, шиї, головi, за вухом, тож жертви помiчають це лише через певний час. У слині кліща є специфічна речовина — білок з антикоагулянтними властивостями, він певний час не дає крові згортатися. Тож самка може перебувати у шкірі жертви до кількох днів.

Уже за декілька хвилин, коли тільце кліща починає збільшуватися, його присутність можна помітити. Але що раніше ви витягнете кровопивцю з тіла, то менший ризик, що у кров потрапить збудник кліщового енцефаліту чи бореліозу — небезпечних  хвороб, якi вражають нервову систему і призводять до інвалідності.

— Як ці збудники потрапляють у слину кліща?

— Від попереднього “господаря” — наприклад, дрібного гризуна, в крові якого віруси чи бактерії також можуть жити. Збудникам потрібен “посередник”, який би допомагав їм знаходити джерела для свого розмноження. Кліщ — ідеальний для цієї  ролі, бо неперебірливий у пошуку жертв, і сам на ці хвороби не хворіє.

В організмі кліщів збудник зберігається все життя. А в ендемічних районах (таких чимало і в Україні) інфікованість кліщів коливається від 10% до 70%. Щоправда, лише в небагатьох із них борелії є в слинних залозах, тому інфікування відбувається не завжди. Вірогідність його збільшується при розчавлюванні кліща. Тому видаляти його слід дуже обережно.

А, збираючись на присадибнi дiлянки, прогулянки у парк, вдягайтеся так, щоб не було неприкритих вразливих дiлянок шкiри. Це головна умова. Можна також обробляти тiло спецiальними кремами, бальзамами чи просто кедровою,  гвоздичною олiєю, що вiдлякують клiщiв.

I ще: коли клiщ присмоктався до хатньої тварини (собаки чи кота), видалiть його й обов’язково спалiть. Якщо ви викинете його у смiтник чи сад, то в такий спосiб посприяєте розмноженню членистоногих просто в себе на обійсті.

Джерело: http://dobryjlikar.com