Сергій Турович: “Я не називаю себе патріотом, а свої переконання патріотичними”
Сергій Турович — лідер музичного проекту «Земля живих», створеного в 2011 році. Сам характеризує музику колективу як гранж у поєднанні з фолком.
У 2015 році добровільно вступив до лав ЗСУ (5-та хвиля мобілізації). Дев’ять місяців відслужив у зоні бойових дій, бувши спочатку санітаром медичної роти, а потім санінструктором ГІЗ. Після демобілізації співпрацює з добровольчою медслужбою «АСАП Хоттабич», яка провадить діяльність на сході країни.
Сьогодні Сергій спілкувався з Новинами по-рівненськи про непрості і такі важливі на нинішній день речі.
-Ти з тих людей, які пішли на війну з патріотичних переконань — так би мовити, ідейний. Війна тягнеться, життя легшим не стає, люди роздратовані та розчаровані. Що дає сили та натхнення, аби продовжувати цю боротьбу?
-Я не називаю себе патріотом, а свої переконання патріотичними. І взагалі це слово не люблю. Воно сильно затягане, і асоціюється з маханням прапорцями та пафосними тирадами. Щодо роздратованості, то мене теж багато що дратує. Перш за все, коли люди жаліються «на жизь», а самі навіть не намагаються щось зробити для того, аби стало краще. Чекають доброго царя, який зробить усе сам і все принесе готовеньке на блюдечку. А добрих царів нема. Кожен новий властітєль просто «по-новому» нагинає плебс. І нагинатиме доти, доки йому це дозволятимуть.
Щодо сил і натхнення… Не сказав би, що я такий великий борець за щось там. Просто відслужив мобілізацію — ну да, записався добровільно… а зараз іноді катаюся попрацювати в зону бойових дій. Такий собі воєнний турист. Знаєш, є одна пафосна фраза: з війни приходять, але не повертаються. Вона правдива. Ти стаєш частиною цього, і вже не можеш бути непричетним.
-Сергію, як воно — поєднувати творчість і війну, і як остання вплинула на першу?
-Нормально поєднується. Життя в умовах «концентрованої екзистенції» дуже сприяє творчому процесуJ Сильно розширився емоційний діапазон: від найм’якіших і найтонших відчуттів/почуттів до жесті жестяної.
-Війна змінила не тільки твою творчість , а й тебе як особистість. Щось нове для себе переосмислив?
-Переосмислив багато. Аж до фундаментальних речей.
-Гурт «Земля живих» не для середньостатистичного слухача. Музика достатньо важка, у такому напрямку досягти популярності можуть одиниці. А чи потрібна вона (популярність) тобі? Які маєш творчі амбіції? Звідси і питання комерційного, так би мовити, характеру: чи плануєш, аби твоя музика приносила тобі гроші, чи творчість буде, як і війна, «ідейною»?
-Не бачу нічого поганого ні в популярності, ні в грошах. Але це бонуси. А творчість має бути творчістю, а не продуктом, зліпленим за результатами маркетингових досліджень. Людина має писати те, що з неї йде — інакше це гівно, а не творчість.
Мої творчі амбіції полягають у тому, щоб писати і ділитися тим, що пишу, із людьми. Думаю так: якщо те, що ти робиш, пре особисто тебе, то попре й іще когось. А якщо у твоїй творчості є тільки вилизана форма, але немає справжнього запалу, її можна викидати на смітник.
-Останній твій альбом ти продаєш заради благодійності. «АСАП Хоттабич» має потребу в ліках, і кошти, виручені з продажу, ти витрачаєш на медикаменти. Наскільки активно люди долучаються до акції? Чи буде щось подібне і з наступним альбомом, над яким ти вже працюєш?
-На дисках ми поки що зібрали півтори тисячі гривень, і гроші вже там, де потрібно. Замовлення продовжують надходити. Можливо, не так інтенсивно, як би хотілось, але хоча б якийсь результат ми маємо, і я вдячний усім, хто долучився й долучається.
Чи буде так із наступним альбомом? Його спочатку доробити треба, а потім уже щось думати J
-Чого чекати слухачам від твого нового альбому?
-Важкості й емоційності — як у музиці, так і в текстах. Він буде напряжніший, ніж альбом «Війна».
-Ти досить часто і досить різко на своєму Фейсбуці висловлюєш свою релігійну позицію, зокрема заявляєш про приналежність до Московського патріархату. Для багатьох твоя позиція лишається незрозумілою. Чому МП а не КП? Що для тебе є канонічність?
-Висловлюю, коли дістає тупість оцієї «дискусії» навколо релігії та політики. На жаль, люди люблять гасла, а не думати — тому, замість розбиратися в питанні, тиражують по Фейсбуку всякий непотріб.
Канонічність для мене — це перш за все літургійна спільність зі всією православною Церквою. Зараз над цим поняттям прийнято стібатись, але факт залишається фактом: УПЦ КП не визнана іншими православними Церквами світу. Хто хоче зрозуміти, чому — хай більше читає, інтернет поки що не відмінили. Зауважу тільки, що читати треба максимально обережно, не вестись на маніпуляції всяких політизованих неадекватів — без залежності від того, чи вони є адептами кагебешника Філарета, чи кагебешника Кирила.
Як на мене, дуже виважено на внутрішньоцерковні теми пише Денис Таргонський. Він із Рівного, до речі. І, так, він не єдиний, кого варто читати.
-Не так давно на всю країну прогриміла інформація про «зубату тушонку» для солдатів. Саме з твоєї публікації у Фейсбуці вона розійшлася по ЗМІ та поширилась серед волонтерів та активістів. Після того Міністерство оборони звинуватило автора допису у навмисній дискредитації Збройних Сил України. І лише після того, як з’явилися додаткові фото злощасної тушонки, а до цієї справи підключилися волонтери, було проведено ряд перевірок, у результаті яких тушонку все ж визнали непридатною та замінили іншою. Якщо бути відвертим, фактично ти «перейшов дорогу» для МО. Чи відчув уже на собі наслідки свого допису в ФБ?
-Так, був один наслідок — радше смішний, ніж напряжний. Мене відсторонили від участі в одному проекті, інформаційним спонсором якого є МО. Що найцікавіше, проект не державний.
До речі, стаття про «навмисне розповсюдження завідомо неправдивих даних з метою дискредитації Збройних Сил України» так і висить на офіційному сайті міністерства, ніхто її нікуди не прибрав.
-Яка, на твою думку, найбільша проблема українського народу?
-Совок у головах, що виражається перш за все в байдужості та боягузтві. Нація ждунів і чинопоклонників.
Довідково: Екстрена медична служба «АСАП Хоттабич», або «ASAP Rescue», — спільнота добровольців, яка займається евакуацією поранених і наданням медичної допомоги військовим та цивільному населенню на сході країни. Діяльність служби почалася ще в 2014 році з Майдану.
Робота «ASAP Rescue» повністю забезпечується за рахунок волонтерських коштів.
розмовляла Вікторія Малецька
Маєте важливі і цікаві новини? Пишіть нам на електронну адресу: [email protected] або телефонуйте за номер телефону 098 37 98 993.