Ешелони майданівців на Схід…

Днями, мені одна знайома розповіла історію її поїздки у столичному таксі. Цей випадок навіть не вимагає ніяких коментарів, просто яскрава ілюстрація нашого буденного життя та людей, які нас оточують.
Приклад цього звичайного таксиста є демонстрацією навіювання радянською ідеологічною машиною того совкового мислення у людей, які навіть не вважають за потрібне включати в мізках логіку. Свої висновки з історії не роблять. А навіщо? В школі ж розповідали історію, значить вона правдива… А нічого, що все робилося через призму радянської ідеологі?!
В цій історії з таксистом, діалог з яким описую нижче, чолов’яга подякував моїй знайомій (до речі вимушено переміщеній особі з Донецька), можливо хтось прочитає і подякує також…
 «Вчора … Уже майже опівночі я сідаю в таксі. Їхати до пункту призначення близько півгодини по засніженим вулицям.
Я намагаюся зануритися в свої думки, але кілька фраз водія і … починається цікава розмова.
Всю не передам … Півгодинна розмова наповнена емоціями – це купа непосильного для мене зараз тексту! Коротка розмова в тезах … зі спробою виділити головне!
– Ну і як Вам нинішня влада?
– Що ви маєте на увазі?
– Ну ось ці спроби перебрехати і перекрутити історію!
– Історію?
– У мене батя був істориком … все життя. У школі викладав.
– Ну! Історія дуже специфічна наука. Навіть в історії відносин двох, навіть найближчих, людей … кожен з них розповість зовсім різну історію! Про що Ви конкретно?
– Ну заборонили російську літературу! Чим їм завадив Пушкін?
– Я не впевнена, що заборонили Пушкіна. Кажуть додали Коельйо, Кафку і т.д. Вона не російська, а закордонна і просто ширше.
– А я чув, що про це по телевізору розповідали.
– На якому каналі?
– Я не пам’ятаю.
– А даремно! Зараз канал – це дуже важливо.
– Я канали не запам’ятовую. Навіщо?
– Розумієте! Канал висловлює чиюсь думку. Давайте простіше! У Вас є різні знайомі. І кажуть вони зовсім різне. Але! Ви знаєте, що хтось із Ваших знайомих – людина розумна, освічена … і в якійсь сфері його думка для Вас важлива. І Ви будете його слухати і прислухатися. А є знайомі – «балакучий» ящик … Ну ось воно щось говорить, але Ви розумієте, що в цьому немає нічого важливого. І розуміючи це, Ви будете по різному слухати! Так?
– Я не замислювався про це так … Напевно Ви маєте рацію! Але! Тоді давайте не будемо взагалі вчити історію! Ви це пропонуєте?
– Ні в якому разі.
– А навіщо тоді історія потрібна якщо вона змінюється?
– Сама історія не змінюється. Події, дати і місце – залишаються. Змінюватися може тільки кут, під яким ми на це дивимося.
– Ну ось зараз. Скасували 100 річну революцію! Це Ви вважаєте правильним? Вона ж була?
– Ви про що?
– Про революцію, яка була 100 років тому. Кому вона заважала?
– Мені! Я дворянського походження. Мені ця революція сильно перешкодила.
У дядька легкий ступор ..
– Так якщо вона перешкодила, то її і історію не треба вчити?
– Треба! Що б навчитися робити правильні висновки!
– А як її тоді вчити !? Якщо вона змінюється?
– Події, дати і місце не змінюються.
– Але це якось дітям треба пояснити і висновки зробити?
– Треба показати історію в історичних подіях (заснованих на документах, а не в викладі) з прив’язкою до дат і місць. І навчити це аналізувати. І висновки народяться самі! Історія прив’язана до політики і так само як в історії двох осіб, кожен говорити буде, інстинктивно, робити хорошим себе. Так і (є в російській мові влучне слово – «накосячившая») держава … хоче бути білою та пухнастою, а значить знаходить собі виправдання і пояснення … Або докладе всіх зусиль, щоб її громадяни знали іншу історію, відмінну від реальної. А щось і взагалі забули. Сумніваюся що Ваш батько розповідав про українців, яких СРСР кидало в бій без зброї.
Дядько замовкає на хвилинку … Ми перетинаємо Дніпро.
– Це стара війна. А ось навіщо потрібна була нинішня?
– Ви кому задаєте це питання? Хто Вам на це повинен відповісти?
– Навіщо зараз посилають наших хлопчиків на Схід?
Ступор секунд  15 у мене …
– Це війна. Ви що пропонуєте?
– Не посилати. Нехай цей Донбас живе як хоче.
– Тобто прибрати свою армію? І до якого місця прибрати?
– Прибрати і не стріляти.
– Ще раз! Якщо йде з міста одна армія, то в нього заходить інша! Так до куди нам треба прибрати нашу армію? Скільки і яких міст віддамо?
– Кому?
– Ще раз! Це війна! Якщо ми не захищаємо Україну – ворог йде далі!
– Ну Крим навіщось віддали? Чому віддали?
– В Україні був складний момент фактичного безвладдя. Янукович втік. Щоб був хтось хто міг на себе взяти відповідальність за прийняті рішення – його треба було … якось законно обрати (поставити, призначити) А в цей час … Росія захопила частину території.
– А чому не боролися?
– Хто?
– У мене друг був готовий йти до Криму і порвати всіх цих “зелених чоловічків”
– А чого не пішов?
– Так його не пустили!
– Хто?
– А ніхто. Ніхто ж не скомандував.
– Він міг всіх порвати, але чекав команду? А чого сам не порвав? Йому потрібне схвалення? А наказ … Правильно зробили! Якби загинув один “зелений чоловічок” – він в цю ж хвилину став російським військовим, якого вбив український військовий і .. танки Росії через лічені години в Києві. Як Вам такий сценарій?
– Чому в Києві?
– А де? Це ж війна …
– А навіщо всіх з Майдану вивезли на війну на Схід?
– Коли ?????
– Ну як же! Ешелонами … На схід і почалася війна!
– Якими ешелонами? Ви їх бачили? Коли?
– А куди поділися люди з Майдану? Їх же треба було кудись подіти. Самі то вони не розійшлися.
– Розійшлися
– Як?
– Майдан був проти знахабнілої компанії Януковича. Янукович втік. Більше не було потреби проти чогось протестувати. І люди розійшлися.
– А як же ешелони?
– Які? Ви їх бачили? Ну хоча б один?
– На Схід!
– Назвіть дату, будь ласка! Ви хотіли історію? Назвіть час, подія і місце!
– Третє число.
– Місяць?
– Квітень…
– 1 березня над ОДА в українському місті Донецьку висів прапор Росії. 1 березня! Щось довго їхали, виходить!
– Ви мені ще скажіть, що вони не військові злочинці!
– Хто !?
– Порошенко, Турчинов і Яценюк
– Ні
– Ну як же ні?
– Подія, дата і місце! Як там в історії !? Подія, дата і місце!
– А Ви завелися!
– Чи не Ви перший не Ви останній … На жаль! Але у мене є маленька надія, що Ви почнете замислюватися. Перераховані Вами люди в той момент врятували Україну …
– Як?
– Переговори, залучення світової громадськості, продуманий кожен крок і кожне слово!
– Ой! А що могло б бути?
– Ви знаєте як по вулицях їде танк? На початку Ви чуєте гуркіт … і не відразу розумієте звідки … І тільки через кілька хвилин … піднімаючи гусеницями асфальт … з чимось схожим на приглушений скрегіт і свист проноситься ця махина! Ви це бачили? А я бачила … Ідеальний асфальт … біля кращого в Європі стадіону … порізаний гусеницями.
Тиша … За вікном сиплеться сніг … На адресою 1 березня 2018 року … Чотири роки, як йде війна …
– Зупиніть біля першого під’їзду.
Я виходжу, тягну свій робочий рюкзачок, закидаю його на спину …
– Тетяна!
– Так!
– Дякую дуже дякую…
– Немає за що…»
P.S. Таких історій безліч, а особливо в Києві та східних областях. Однак, у нас в Рівному, ватних особистостей теж вистачає, з представником яких я теж мав діалог кілька днів тому.
Вадим Фролов