Рівнянка розповіла, як її “обхамили” у місцевій піцерії

«16 квітня я і двоє моїх неповнолітніх дітей з’їли у вашому закладі піцу «Козацька» 900 г. і пили сік «Сандора». Звечора від 21:00 і до 4:00 у дітей була сильна рвота і понос… »
«Прошу звернути увагу на обслуговування столиків у Вашому закладі. Персонал обслуговування до відвідувачів ставиться дуже неввічливо. ДУЖЕ ПОГАНО!!! ПРИЙМІТЬ МІРИ! ДУЖЕ ДЯКУЮ! »
«Жахливо! Не їжте тут нічого. Шеф-кухар – хамло. Продукти не свіжі. Ніколи більше не прийду!!!».
Чи пішли б Ви на обід із сім’єю до громадського закладу харчування, якби при вході до нього прочитали подібні відгуки? Чи годували би там своїх дітей? Чи їли б самі? Чисельні слова образи ховаються за обкладинкою книги «Відгуків і пропозицій» закусочної «Бірлога », що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Кн. Романа 4!
Нещодавно вищезгадана книга поповнилася двома новими записами. Один із них – мій, інший – моєї мами.
Кілька днів тому ми вирішили посидіти в кафе, але за браком часу далеко від дому не відійшли. У закусочній «Бірлога» замовили піцу «Селянська» (900 г. за ціною 95 грн. 95 коп.). Нам принесли продукт із м’ясом сумнівного походження, яке моя мама, котра має багаторічний досвід приготування різноманітного м’яса, і я (у мене такий досвід менший, та все ж є!) ідентифікували як куряче, при чому пересолене, сухе й почорніле, як і спалені чорні гриби. Часнику там і приблизно не було. Моцарели, що у цій недешевій піці є чи не найдорожчим інгредієнтом, ми теж не побачили і не відчули, покуштувавши «страву»! Покликали офіціантку. Висловили обурення. Через хвилину із приміщення кафе на вулицю, де ми сиділи за одним з кількох столиків, «вилітає» жінка. У руках тримає тарілку, підбігає до нас, і з ненависним поглядом починає на мене кричати так, що всі відвідувачі довкола стають глядачами цього театру абсурду!
– Ви шо у м’ясі не розбираєтеся?! Он курка! Ви не можете свинину від курки відрізнити, чи шо?! Дивітся он!
Тицяє мені в обличчя тарілку із білим курячим м’ясом.
Далі послідувала розмова (хоча це важко розмовою назвати), у ході якої ми з мамою намагалися донести до неї думку, що піца не годиться, м’ясо не свіже та на м’ясо слабо подібне, чиє б воно не було!
– А де моцарела?
– Он, ви шо не бачите!
– Добре, якщо того, що моцарели тут немає ми так на місці довести не можемо, то часник має чітко виражений запах і смак. Де часник?
«Шеф-кухар» повертається до офіціантки, яка, перелякана, спостерігає за лайкою, і звертається до неї:
– Ти часником не полила?! Забула чи шо?
Часником полила?!! Не знала, що часником поливають.
Куштувати своє творіння кухар відмовилася.
Звісно, вона перед нами не вибачилася. Натомість, коли із тією тарілкою в руках, жінка, яка має нескромність називати себе «шеф-кухарем», зникла із наших очей, у дверях закусочної показалася іще одна, не знаю навіть хто це, і з тих таки дверей почала кричати до нас на увесь квартал, що ми не розбираємося у м’ясі, і ще купу малоприємних вигуків…
У закусочній «Бірлога» із віртуозністю уміють зіпсувати: їжу, настрій, апетит, здоров’я! Що поробиш – їм байдуже. Зате мені – ні.
Взявши до рук книгу «Відгуків та пропозицій», я прочитала кілька записів, які зацитувала на початку.
Брудні столи, непривітний персонал, несмачна, несвіжа їжа… все це має цілком логічні жахливі наслідки – отруєння, отруєння дітей!
Чи має даний заклад право на існування у такому стані?! Хай кожен сам дасть собі відповідь на це питання. Від мене тут однозначне непохитне «НІ»!
Нового каналу на усіх не вистачить! У кожнісінькому випуску програми «Ревізор» звучить заклик: «Люди, ніхто не відповідає за здоров’я ваше і ваших дітей, окрім вас самих! Якщо чимось незадоволені – не мовчіть, не минайте стороною, бо наздожене».
Запрошую відповідні органи завітати на гостину до закусочної «Бірлога» (м. Рівне, вул. Кн. Романа 4) та перевірити заклад на «чистоту»!
Сподіваюся, ці кілька абзаців з мого життя комусь стануть корисними!
Спасибі за увагу!
Будьте здорові!
Олександра Товкайло