«Від одного не залежить нічого. Це як єдиний кулак, єдина сім’я», — командир спецпризначенців Іван Котяш

Попри майже 30 річну службу у спецпідрозділах, командир рівненського РПОПу зізнається, що теж має страхи. До своїх підлеглих ставиться, як до синів, але як і від власних — вимагає віддачі. Про управлінський досвід, колектив та службу, яка давно стала особливим стилем життя, розмова з Іваном Котяшем.

— Пане полковнику, які завдання стоять на сьогодні перед підрозділом спецпризначення?

— Виявлення, припинення адміністративних та кримінальних правопорушень. Забезпечення публічної безпеки та порядку під час зборів, масових заходів, футбольних матчів. Також це забезпечення безпеки осіб, які охороняються законом, та членів їх сімей. Беремо участь і у поліцейських, і у антитерористичних операціях.

— Що потрібно для того, аби успішно їх виконувати?

— Щоденні тренування, заняття з вогневої, фізичної, тактичної підготовки. Спільні навчання з патрульною поліцією — з підрозділами тактико-оперативного реагування. Вдосконалюємо прийоми самозахисту, так би мовити, відточуємо майстерність. Змінюється курс стрільб, з’являється багато нових вправ. Через виконання службових завдань не завжди виходить проводити їх у повному складі. Але максимальну увагу цьому приділяємо, бо треба постійно тримати руку на пульсі.

— Іване Леонідовичу, а які вимоги ставите перед колективом як керівник?

— Передусім — дотримання дисципліни та законності. Багато хлопців приходить із 18 років, вони не служили у Збройних силах і далеко не всі розуміють усієї «романтики». Вони просто дізнались про набір і прийшли в реалії. А це будні, це повсякденна робота, це відрядження, це підйоми в різну пору доби. Ті, хто не витримує таких умов — ідуть. Але ті, хто залишається, стають справжніми поліцейськими. І ми з колективом для цього докладаємо максимум зусиль.

— Чи обов’язково мати спортивний розряд для спецпризначенця?
— Серед нас чимало є таких, хто займається різними видами спорту та єдиноборств. Наші працівники їдуть і захищають честь області, Головного управління Національної поліції, демонструючи достойні результати та займаючи призові місця. Але більша частина колективу вдосконалюється і росте тут, бо без тренувань — результату не покажеш.

— Які поради даєте молодим бійцям, які вперше беруть до рук зброю?

— Стати зі зброєю і технікою на «ти» – це важка праця. Зараз з’являється багато нових видів озброєння і, по суті, ми, маючи певний досвід, самі теж вчимося. Так, приміром, на полігоні із залученням фахівців Збройних сил, проводимо заняття із бронетехнікою. Значимі результати дає лише практика.

— Ви – батько двох синів. Як ставитеся до тих молодих хлопців, які приходять до Вас служити?

— Вони молодші, ніж мої діти. Звичайно, що до усіх ставлюсь як до рідних — виховую як своїх синів. І вони до мене як до батька, але завжди з повагою.

— Наскілька важлива командна робота?

— Немає значення, чи це підрозділ особливого призначення чи будь-який інший — від одного поліцейського не залежить нічого. Це як єдиний кулак, єдина сім’я. Дуже багато часу проводимо у відрядженнях, зокрема з 2014 року на Сході, від початку бойових дій. От там стає зрозуміло, хто є хто. Вважаю, що з тими завданнями, які стояли перед підрозділом, завдяки саме командній роботі, успішно справляємося. Можливо не так, як хотілося б, але це оцінило і керівництво держави, і керівництво МВС, ГУНП. Маємо на своєму рахунку нагороди і державні, і відомчі (МВС, Міноборони), і обласного рівня. Вважаю, що це заслуга підрозділу, адже професійно виконуємо свої завдання за призначенням.

— Вам бувало страшно?

— Звичайно. Але страх це така річ, яку треба переборювати. Спочатку всі бояться. Але, коли треба приймати рішення, коли ти командир, то усі дивляться на тебе. В тих ситуаціях, в яких доводилось нам бувати, якби ми не працювали злагоджено, відкидаючи емоції, не виключаю, що були б і втрати. Можливо везіння…

— Бог Вас любить.

— Значить Бог усіх любить.

— Назвіть три основні складові службової діяльності, які, на Вашу думку, дозволяють досягти успіху.

— Працівник поліції чітко повинен для себе зрозуміти ті завдання, які перед ним стоять, а от професіоналізм виточується щоденними зусиллями. Також іще одна важлива складова — сприятливий морально-психологічний клімат у колективі.

— Наостанок, який зміст у словосполучення «особливе призначення» вкладаєте особисто Ви?

— Це в певній мірі особливий стиль життя. Це сім’я. І чим вона міцніша, тим успішніше ми виконуватимемо свої завдання.

Повідомляє відділ комунікації поліції Рівненської області