Як наші МНС-ники розкрили плани сепаратистів

21-Лип-2015

Про це та інші вражаючі факти із території АТО розповіли співробітники групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення, старший сапер Микола Лукашко та групи ліквідації наслідків аварій цього ж загону, начальник дорожньо-технічного відділення Микола Лада ГУДСНС у Рівненській області.
Микола Лукашко перебував на сході один місяць, а Микола Лада трохи довше – 45 діб. Знаходилися вони в різних зонах антитерористичної операції, проте днями повернулися додому. Кажуть, що на заміну відправилися їхні колеги-рятувальники з Рівненщини.

Микола Лукашко згадує:
– Коли їхали на територію АТО, завдання було поставлене таке ж, як і тут, тобто реагування на заявки місцевого населення і підприємств про вибухо-небезпечні предмети та пожежі. Але в ході самої роботи були різні ситуації, яких в нашому краї немає. Наприклад, військовозобов’язаним потрібно було провести водопровід до місця розриву труби, але по лісопосадці. А на тому місці колись був блокпост бойовиків і наші солдати знали, що небезпечно туди заходити. Ось цих 40 метрів лісопосадки нам треба було перевірити. Під час роботи знешкодили сім розтяжок. Тобто, якби вони почали проводити водогін самі, не виключено, що були б фатальні випадки. Із розтяжками зіткнулися вперше і, чесно кажучи, для нас це було трохи дикувато. Направили нас у зону АТО для розмінування територій, працювали там разом із СБУ.
На Рівненщині хлопці займалися здебільшого знешкодженням боєприпасів І-ї та ІІ-ї світових воїн, на сході їм довелося працювати із сучасними.
– В яких саме населених пунктах в основному ви перебували?
– Були біля Слов’янська, в сумнозвісному селі Семенівка. Там розташована психіатрична лікарня, в якій дислокувалися бойовики. Місцеві жителі переказують, що це були практично всі особи кавказької національності, близько 300 осіб. Після того, як вони відходили і відстрілювалися мінами, що падали на ремонтний завод, одна десь не розірвалася і потрапила в асфальт. Там ми її і знайшли. Спочатку витягнули підривник, а вже потім саму міну, бо в іншому випадку вона могла б здетонувати (підірватися). Таких виїздів на день було близько 7-8. Це надто великий об’єм роботи.
Біля Семенівки була високовольтна лінія електропередач. Один місцевий житель побачив під нею два дроти з-під землі. Він викликав піротехнічну групу – ми туди під’їхали, почали розривати і знайшли дуже складну конструкцію мінонаправляючої дії, спеціальним обладнанням її знешкодили. І таким чином запобігли багатьом смертям.
Біля Лисичанська ми знешкодили міни під мостом, який з’єднував це місто із Сєвєродонецьком. Про те, що там є міни і розтяжки також повідомив нам місцевий житель.
У місті Попасна локалізували наслідки обстрілу магазину. Почався він о 9-ій годині ранку і тривав 10-15 хвилин. На цьому місці ми знайшли 19 снарядів, деякі з них не вибухнули, довелося їх знешкоджувати. Загалом дуже страшно, коли летять гради і людина чує цей звук, її практично паралізує пронизливий свист, який, здається, охоплює всю землю.
Залишки від «смерчів», «ураганів» і «градів» ми збирали й знешкоджували, а потім звозили на державний завод «Зоря». Там є свій полігон для випробування і ми туди доставляли весь цей брухт. По маркуванню не важко здогадатись, що вони російського виробництва.
– Які ще небезпечні знахідки вдалося виявити вашій групі?
– У СБУ була оперативна інформація, що біля річки Сіверський Донець дислокується диверсійно-розвідувальна група. І, після того, як наші СБУ-шники «прочесали» місцевість, бойовиків уже не виявили. Але залучили нас, аби ми перевірили ще й місцевість на наявність боєприпасів. На місці дислокації терористів перевірили ліс і знайшли протитанкову зброю Сімонова, вже підготовлену для стрільби з оптикою. Калібр її дуже крупний – 14,5 мм, дальність польоту близько 2-х кілометрів. Від нього ніякий бронежилет не врятує, а тут ще й оптика. На цьому місці ми знайшли також дуже важливий планшет з біноклем завдяки металошукачу. Помилкою ворога було те, що над планшетом вони поклали залізний бінокль. Металошукач не зреагував би на сам планшет, а завдяки біноклю, ми його розшукали. В планшеті були знайдені карти місцевості Донецької, Луганської та Харківської областей, поділені на сектори для обстрілу. А також посвідчення осіб ЛНР та ДНР з фотографіями. Пізніше за цими знімками двоє з трьох осіб були знайдені в Сєвєродонецьку й затримані Службою безпеки України.

Подібних випадків з ліквідації вибухівок, мін, снарядів було багато.

Не менш цікаву інформацію повідав і Микола Лада:
– Ми перебували в місті Краматорськ, на його окраїні, якщо казати точніше. То був військовий аеропорт, табір «Сармату» і штаб АТО. Наше завдання було таке – облаштувати цей табір для оборони. Тобто, ми рили окопи для особового складу, для машин-копан’єрів, бліндажі. Працювали такою технікою як екскаватори, БАДи, їздили і вантажними машинами, якими вивозили ліс. Із залізничного вокзалу присилали деревину, вантажили кранами і облаштовували ці бліндажі та окопи. Таким чином ми створювали оборонну лінію біля штабу АТО. Одного разу ми натрапили на розтяжку та 15 використаних бомб. Пізніше побачили, коли робили обхід із собаками, що одна з них неушкоджена. Зняли її, знешкодили й тоді далі почали працювати. В основному ми були на місці. Займалися риттям окопів де під час обстрілу можна сховатися. Приміром, у лютому «Сармат» був обстріляний сепаратистами з Горлівки. Відстань від Горлівки до окраїни Краматорська доволі чимала. Тому, очевидно, що стріляли РСЗВ «Смерч» (ракетні установки, які б’ють на велику відстань і охоплюють великі площі). Під час моєї ротації було чотири обстріли, частенько літали безпілотники.
Ось до таких благих вчинків приклали руки наші МНС-ники. Їм довелося пережити чимало не дуже веселих днів під час перебування на окупованій території. Проте, повернулися рятувальники додому з позитивом, адже, впевнені, що зберегли чимало життів. Бо їхньою безпосередньою роботою є: «Запобігти, врятувати, допомогти!».
Лариса КАЧАНОВСЬКА (За матеріалами громадсько-політичної газети “Вільне слово”)