«Бульба Боровець з ІР Нідерландів»

Приблизно так виглядають «мальовничі» місця т.зв. «Народної Республіки», яку так яро намагаються створити «доброзичливці» з донедавна «братньої» сусідньої країни.
Звичайно, всі їхні намагання звелися б до нуля, якби не місцеві помічники, які за обіцянки «золотих гір» та високих посад пішли на вбивства, мародерства, катування своїх співгромадян.
У них (на Сході) земля вже вироблена від мінометів та артилерії, танків й бмп, –  і все це, лише через чиєсь бажання мати «свою» «Народну Республіку». Ми це все знаємо та розуміємо,  бо живемо в час, коли державу хочуть розвалити за допомогою місцевих маргиналів вже як виявляється з добрий десяток років.
Днями на декількох місцевих сайтах побачив коментарі, які мене дуже здивували. У більшості випадках цей маразм дописувався під новинами про події в Старому Селі та Олевську. Суть була у тому, що невідома особа під ніком «Бульба Боровець» (бо писала з ІР, які належать країнам Європейського Союзу), під шумок бурштинових розбірок та підвищення соціальної напруги на Поліссі, вирішила закликати до створення такого самого псевдоутворення як «ДНР/ЛНР». Потрібно віддати шану та повагу адміністраторам сайтів, які ці коментарі швидко видаляли й заблоковували. Як кажуть: «вчинили як приписано законом».
При чому, особа яка писала ті коментарі, досить якісно замітала за собою сліди, очевидно, щоб правоохоронним органам було важче її ідентифікувати. Бо як би там не казали, наші правоохоронці роблять свою роботу (можливо не завжди якісно, але все ж таки…). Прикладом може слугувати ситуація, що склалася у вересні з подібним діячем, якого СБУ затримала при спробі розповсюджувати листівки з закликами створити «Поліську НР». Далі цього діяча було притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено (правда, не знаю яке йому покарання обрали).
Скажу що і правильно, особисто я не хочу бачити і жити в умовах, у яких зараз живеться нормальним людям на сході (я не кажу про тих, хто кричав «Путин введи…войска»).
Хоча, про спроби розшатування населення Полісся вже чуємо не вперше. На початку 2015 року на сайті «ВСЕ» була публікація про подібну спробу прощупати настрої населення (http://vse.rv.ua/politika/1421331621-rivnenska-narodna-respublika-noviy-drugiy-front-dlya-ukrayini.html) . Стаття викликала гаряче обговорення аудиторії (не всі коментарі були м’яко кажучи «патріотичними»), що говорить лише про дійсну проблематику.
Хочу повністю та достовірно передати суть статті, тому наводжу витяг з неї: «На перший погляд ситуація з появою спільноти “Ровенская Народная Республика” в соцмережах виглядає  кумедно. Але як кажуть: було б смішно, якби не було так сумно. Кілька років тому ми всі теж сміялись би, якби хтось нам сказав про Донецьку і Луганську “народні республіки”.
Схоже, зрозумівши, що так просто “розгойдати” патріотичне Рівне не вийде, в кабінетах російських спецслужб скорегували інформаційну роботу. І в рівненському інформаційному просторі з’явилась “Поліська Народна Республіка”. Саме так почали підписувати коментарі під статтями на різних інформаційних сайтах. Ці повідомлення мають фактично три основні напрямки.
Перший – це коментарі направлені проти нинішньої української влади із підштовхуванням до її повалення. Вочевидь, отримавши поразку у намаганні швидко розвалити український Схід і Південь, у кабінетах ФСБ і ГРУ вирішили знищити Україну руками самих українців. Направивши соціальний гнів проти української влади, яка втім, і сама дає безліч приводів для такого невдоволення.
Другий – це навіювання думки, що потрібно всіляко ухилятись від служби і допомоги армії. Тут же висміюється сам патріотизм українців, а натомість акцентується увага на інтересах олігархів. Цей напрямок роботи російських спецслужб, вочевидь, покликаний збити патріотичний запал українських вояків і волонтерів.
Третій – найнебезпечніший, на мій погляд, напрямок, – це гра на настроях українського Полісся. Тут запускається кілька тез: про те, що нібито поліщуки – це мало не окремий народ, який не поважають українці; що на Поліссі достатньо бурштину і зброї, щоб жити в достатку окремо від решти України. Це вам нічого не нагадує? Так, це вже було, тільки у варіанті “Донбас годує Україну” і “ніхто не поважає і не хоче чути Донбас”. Стара як світ технологія: грай на образах та розділяй і владарюй.
Хоча, чого гріха таїти, подібні розмови таки доводилось чути від «авторитетних бурштинщиків» навіть в сесійній залі обласної ради. Ні в якому разі не хочу звинувачувати когось в сепаратизмі, а просто акцентувати увагу на дражливих внутрішніх моментах, які вочевидь, почали використовувати російські спецслужби проти нас самих».
Ми бачимо, що проблема все-таки залишилась, хоча на перших порах вона не отримала своєї підтримки серед місцевих. Чи то через любов до Батьківщини, чи то через страх перед кримінальним покаранням. Не знаю. Але проблема є.
Завершую свій допис словами автора вже згаданої статті, бо, певно, краще не скажу: «Ворог підготовлений і має хороший “бойовий” досвід на цьому полі битви. Боротьба з ним вимагає цілковитої концентрації і серйозності намірів. Більше того, потребує ефективної контрроботи не тільки російський напрямок. Так само інформаційно-пропагандистська робота в Україні ведеться й з боку інших сусідніх країн. Польща вже не один рік видає так звані “карти поляка” громадянам України. Угорщина та Румунія веде масовану інформаційну роботу на тих територіях нашої країни, де проживає населення румунської  та угорської національностей. На сьогодні, це видається абсурдним, але все ж потрібно приділяти серйозну увагу й у цих напрямках. Зрештою, війна на сході рано чи пізно закінчиться і я переконаний – перемогою України. Сусідня імперія продовжить своє трагічне, в тому числі для сусідніх країн, помирання. І на той час Україна має бути готова захищати своїх людей на тих землях, котрі історично є приналежними до української ідентичності. Аби нагадати читачу, пропоную поглянути на старі мапи України і пригадати, що багато територій інших держав населені етнічними українцями. А самі території у різні історичні періоди входили до складу української держави.
Висновки робити самому читачу. Але цей матеріал хотілось би закінчити однією картинкою і простим нагадуванням: все має свій початок, розквіт і кінець.»
Вадим Фролов