COVID, нирки і медицина по-рівненськи…
Буде багато букв, але постараюся, щоб читалося легко і майже невимушено.
І так, все почалося раптово і нетипово – з циститу. Ой, така вкрай неприємна штука, багато дівчат мене зараз зрозуміє. Оцей день «Х» стався у середу, 21 жовтня. «Канефрон мені у поміч» – подумала я і накапала собі перших 50 крапель. Наступного дня, вже мала температуру 38,8 і я зробила свій перший телефонний дзвінок сімейному лікарю. Самопочуття препаскудне, про що й поспішила повідомити медика, як і про припущення, що ймовірно це злощасний вірус. Лікар порадив мені рясне пиття і контроль температури, якщо раптом остання вийде з під контролю телефонувати.
Висока температура трималася у мене дві доби, але успішно збивалася парацетамолом та анальгіном. Цистит ніби по трошки став відпускати. На четвертий-п’ятий день температура трималася 37,7 +/- але самопочуття ставало все більш гіршим. В неділю мені було зле так, що хотілося лізти на стіну – мені розболілися нирки, тіло ломало, викручувало, здавалося мені болить кожен сантиметр шкіри. Ввечері, я вдруге зателефонувала до сімейного. «Ну спробуйте зателефонувати на швидку, але навряд чи хтось буде вами займатися» – сказав мені лікар. І о диво, дійсно – мною ніхто не захотів займатися, як і в приймальному відділенні. Хто ж мене з нирками буде приймати, як купа ковідних кажуть мені. Упс – те, що у мене четвертий день температура чомусь нікого не насторожує, ну бо ж ніби, як нирки теж дають такий ефект… ну таке… А мені зле! Ох, не люблю такого, але телефоную знайомому медику і прошу про допомогу і пораду… Того вечора я попросила сусідку вколоти, спазмалгон і ношпу, а наступний день пішла я щось «рішать» з тими нирками.
Аналізи, УЗІ, консультація лікаря, перші два капання – це все було організовано на особистих контактах. І саме лікарка, яку попросили мене подивитися, мені сказала: аналіз сечі – це класичний пієлонефрит, але аналіз крові досить нетиповий, і наштовхує на думку, що в крові є ймовірний вірус! І радить мені пройти ПЛР. В якості лікування мені основний препарат приписала – цефтриаксон.
І тут починається ціла епопея, бо направлення на ПЛР доводиться фактично виривати у сімейного лікаря зубами.
Чого я тільки не чула, що нирки до ковіду не мають ніякого відношення, і направлення ми не даємо, а як даємо то тільки у крайніх випадках, і взагалі ваші аналізи нормальні, а ще, як вам зроблять безкоштовно ПЛР, то ці гроші потім знімуть з сімейного лікаря. Після того, як я вкотре «пособачилася» з медиком і таки отримала своє направлення на ПЛР, я «вуаля» отримала позитивний результат.
Мені дурно робиться, коли я думаю з якою кількістю людей, я могла б уникнути контакту, якби мій випадок не хєрили… поміж інших моя сусідка в літах, яка має в квартирі стареньку бабусю. Щиро сподіваюся, що ця зараза її омине.
На цьому мої пригоди не закінчилися, бо логічно, що я захотіла, щоб мене оглянув лікар-інфекціоніст. На цей момент я отримувала третій/четвертий день антибіотик і моя температура була загалом норм , лиш подеколи піднімалася до 37,1. Лікарка, яка порадила робити ПЛР, одразу сказала ймовірно варто лягти до лікарні, бо ж невідомо, як організм реагуватиме на вірус далі, а курс лікування пієлонефриту треба обов’язково пройти до кінця.
Від госпіталізації мене одразу почав відмовляти (хто?) – правильно сімейний лікар, і пропонував перейти на таблетки. Зрештою після чергових словесних баталій, по мене приїхала швидка і завезла в інфекційне. Там, на швидкоруч мене оглянули, наділи мені на пальця й руку, якусь пімпочку – «легені в нормі» до побачення. Кажу, а що ж мої нирки – мені ж треба їх долікувати? Кажу, всі хто хворів мені кажуть про якісь вітаміни, а мені ніхто й нічого? Одним словом – приписали таблетки, вітамін Д і вітамін С. І пішла я в собі успішно пішкодрала додому.
Як з’ясувалося, приписали мені антибіотик зовсім іншої групи і я щоб не порушувати попередньої схеми лікування і нікого не наражати на небезпеку – вперше вколола укол собі сама, і продовжую це робити далі.
Ну от, якось так…
Якщо комусь цікаво, то ось основні мої відчуття під час хвороби:
1. Ломота в тілі, але не класична, як при ГРВІ, це щось зовсім інше. Здається болить шкіра і все що під нею знаходить, найчастіше дискомфорт був в області всієї спини. Інколи біль локалізувався на шкірі голови.
2. Кидання в піт. Раптово стає гаряче і тіло покривається липким потом.
3. Низька концентрація уваги.
4. Відчуття що потянула 250 грам неякісного алкоголю – сплутана свідомість, важкість в голові, тіло наче чуже.
5. Півтора дні мені страшенно боліла голова. Біль постійний і яскраво виражений.
6. Неймовірна слабкість і втома, але бували дні, коли я зовсім не могла лежати, мені ставало легше, коли я ходила.
Однозначно, це те з чим мій організм ніколи раніше не стикався і відчуття мої про це кажуть самі за себе. І добре, що наразі мені легше, хоч сказати, що я здорова поки не можу.
Медицина вкотре розчарувала… А людям, які не лишилися осторонь щиро дякую.
Всім міцного здоров’ячка.
Віта Климович
Маєте важливі і цікаві новини? Пишіть нам на електронну адресу: [email protected] або телефонуйте за номер телефону 098 37 98 993.