Державний переворот у неіснуючій державі

В ОРЛО стався військовий переворот. Розповідали, що екс-ватажок тамтешніх загарбників Ігор Плотницький втік із Луганська в Росію. Спостерігачі писали, що в місто увійшли колони військової техніки із так званої “ДНР”. Основним жартом дня стало: “ДНР”, порушуючи міжнародне право, окупувала сусідню “ЛНР”. Порошенку, введи війська!”.
“Зелені чоловічки”, які з’явилися в центрі Луганська, на запитання місцевих жителів відповідали, що в місті відбуваються “планові навчання “МВС”. Виявилося, що причиною події став конфлікт між Плотницьким і “міністром внутрішніх справ “ЛНР” Корнетом. Напередодні перший відправив другого у відставку, попередньо виселивши його із займаного особняка. Із чим Корнет був у корені не згоден, у відставку йти відмовився, натомість звинувативши Плотницького та кількох “чиновників” із його оточення у співпраці з українськими спецслужбами. Таким чином стало зрозуміло, що озброєні люди, які зайняли центр Луганська, – це контрольовані Корнетом війська “народної міліції “ЛНР” і “Беркут”.
Такий короткий зміст попередніх серій. Переворот, луганська хунта, захоплення влади по-ленінському: боротьба за контроль над телебаченням, мобільним зв’язком та електрикою, віджатий у місцевого феодала будинок, на оборону якого були кинуті всі “міліційні” сили “молодої республіки”, взаємні звинувачення у роботі на “хунту київську” й інші новинки, які так потішили українську публіку.
Результатом перевороту стала так звана відставка І. Плотницького та призначення т.в.о. ватажка «ЛНР» так званого “міністра держбезпеки “ЛНР” Леоніда Пасічника.

Для Москви неважливо, хто саме виконуватиме роль ватажка загарбників – Плотницький чи Корнет чи Пасічник. Кремль цікавить контроль. А також, щоб на Заході не сумнівалися, що тільки Путін може вплинути на те, що відбувається на сході України. Тому було б украй наївно думати, що те, що сталося, – це випадкова боротьба луганських кримінальних кланів – такий собі ексцес виконавця. Конфлікт між ватажками бандитської “республіки” радше за все зрежисований у Москві. Метою Росії на сході України є дестабілізація ситуації, зрив домовленостей і нагнітання страху серед місцевого населення. Можна не сумніватися, що ми ще почуємо продовження цієї історії. Але в одному можна бути впевненим уже сьогодні. Росія всіляко чинить опір будь-якій можливості врегулювання ситуації, раз у раз влаштовуючи театральні постановки.
Луганський “переворот” показує, що імена ватажків окупованих територій не мають значення, поки за їхніми спинами стоять московські куратори. Без справжньої деокупації мир у Луганськ або Донецьк не прийде. Без приведення життя на території ОРДЛО до загальноукраїнських норм місцеві царьки завжди триматимуться за Москву, а не за Київ. Хоча б для того, щоб Кремль й особисто Путін і далі забезпечували їм бандитську вольницю та можливість грабувати регіон безоглядно на Київ. Для нас головне, щоб люди – місцеве населення – перестали бути заручниками конфліктів бандитських кланів, підтримуваних із Російської Федерації. Зовсім не важливо, які прапори висітимуть над урядовими будівлями, якщо багатостраждальний український Схід і далі рватимуть на шматки російські найманці та путінські дармоїди. Держава – це не тільки прапори. Це закон.
Вадим Фролов