Хочеш знати своїх «друзів» прийми закон «Про освіту».

5 вересня депутати Верховної Ради підтримали в цілому законопроект “Про освіту” (№3491-д), який передбачає широку реформу освітньої галузі. Окрім того, закон встановлює що навчання в усіх українських школах (у т.ч. у місцях компактного проживання національних меншин в прикордонних територіях), починаючи з 5-го класу має відбуватися виключно державною мовою.
Вже 14 вересня міністри закордонних справ Угорщини, Болгарії, Румунії і Греції надіслали листа українському колезі Павлу Клімкіну, в якому висловили занепокоєння щодо нового українського закону про освіту.
А після того як новий закон про освіту підписав президент Петро Порошенко, угорська сторона висунула ультиматум на адресу Україну з вимогою скасувати дію закону.
Цікавим є те, що в цей же час на арену протесту проти нашого закону вступає і Росія. Вцілому, підтримуючи риторику Угорщини щодо вимоги скасування освітнього закону, «Росія вживатиме всіх заходів, щоб змусити Україну прибрати із закону про освіту нібито “дискримінаційні норми”» – про це заявила спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко на зустрічі з головою Держзборів Угорщини Ласло Кевером на полях 137-ї асамблеї.
Хвилиночку, у мене одного виникає питання – чому активізовуються ті держави, в яких жодної української школи немає? На мій погляд в ролі деригента цього антиосвітнього «оркестру» виступає саме скрепна Росія.
Росія сьогодні тисне на Україну з усіх боків! Сьогодні їхні терористи вбивають наших воїнів за те, що вони захищають свою Батьківщину на своїй землі! Це і є “європейські цінності” Росії? Чому це діти громадян України не можуть вчитися в школі на державній українській мові, для 90% з них – це мова їхніх дідусів і бабусь, тобто рідна мова? Чому це в Росії немає ЖОДНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ у всій величезній Росії, хоча українське населення по крові становить за розрахунками 25-30% всіх росіян, тобто більше ніж все інше неросійське населення РФ? Те ж саме стосується і Угорщини. Де українські школи? Хоча б одну покажіть де навчають українською мовою в початкових класах, як пропонує наш новий закон.
Колись чув один вислів (точно не скажу кому він належить) – «Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.
Мови народу бояться окупанти…» Влучність цих слів підтверджує і історія –
1696 рік – ухвала польського сейму про запровадження польської
мови в судах і установах Правобережної України… 1720 рік –
указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і
вилучення українських текстів з церковних книг… 1731 рік – вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки
запроваджувати на власній російській мові”…1763 рік – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії…1769 рік – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар…1775 рік – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях… 1789 рік – розпорядження Едукаційної комісії польського сейму
про закриття всіх українських шкіл… 1859 рік – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну
азбуку латинською… 1863 рік – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої
малоросійської мови не було і бути не може…» 1869 рік – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини… 1876 рік – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень…
На жаль, зараз ми бачимо картину, коли ті самі держави, які в продовж століть нищили українську мову та державність починають кричати про утиски національних меншин та намагаються завадити самідентифікації нації на своїй же землі.
Всім, хто має сумніви, чи вартувало нам запроваджувати цей закон, та чи в праві ми це робити, в першу чергу варто пам’ятати один простий факт, який все розставляє на місця. Наш закон не дає українській мові ЖОДНОЇ преференції чи переваги, яких не мають щонайменше впродовж останнього століття мадярська мова у Угорщині, грецька у Греції, болгарська у Болгарії, польська у Польщі, румунська у Румунії, не кажучи про російську у Росії. Жодної.
А для тих, хто проти норми в законі про викладання в навчальних закладах українською  мовою, пропоную прийняти у себе в державах закон про визнання української мови другою державною, а тоді вже повернутися до питання скасування норми в нашому освітньому законі.
Вадим Фролов