Гранатометник з Березнівщини мріє, як після війни повернеться працювати лісівником

Олег Ярмолка – хлопець, з яким одразу розпочинаємо розмову по суті.
27 років. Лісівник. Військовий. Неодружений. Адекватний. Не п’є, не курить.
«Заявки для пропозиції руки і серця приймаються. Фото додавайте», – говорить.
Жартуємо, звісно. Хоча.
Олег дійсно поки в статусі холостяка. І мріє про власну сімʼю.
Але поки найбільше – про перемогу.

І насправді історія молодого лісівника-військового дуже непроста.

Олег працював у рейдовій групі з охорони та захисту лісу в нинішньому Березнівському надлісництві ДП “Ліси України” Для нього це не просто робота, а значно більше. «Бо ліс – моя стихія», – пояснює коротко і вичерпно.

Якщо вам здається, що боротьба з браконьєрами та лісокрадіями – це щось на зразок «добрий день, у вас документи є?» – то ні. На Поліссі це також випадки, коли на тебе з бензопилою вибігає лісопорушник і аргументує просто: «То наш ліс! Рубали і будемо рубати!». Було навіть таке, що навіть священника упіймали, як біля хати крадені колоди викидав.

Але Олегу завжди було байдуже, хто перед ним – священник чи місцевий «авторитет». Є закон – і його треба дотримуватись.
З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Професія лісової охорони стала в нагоді не раз на військовій службі – добре орієнтується на місцевості, звик працювати в екстремальних умовах.

Зараз він навідник-гранатометник у Першій окремій бригаді імені Івана Богуна. Це означає, що він вміє працювати з усіма видами гранатометів. Якщо ви не знаєте, що таке РПГ, NLAW чи Carl Gustaf – не страшно. Олег знає. І вміє користуватися ними за призначенням.

Наразі його підрозділ перебуває на Волині на відновленні. Доукомплектація, підготовка – скоро знову на передову.

Разом із ним пішов у військо його найкращий друг – Владислав Зайченко.

Хлопці знайомі ще з дитинства, разом працювали, а тепер воюють.

«Про нашу історію дружби можна фільм знімати», – каже Олег.

І це правда. Бо хтось дружить так: раз на рік зустрілися на шашлики. А вони – разом у рейдовій групі, разом на фронті, разом на реабілітації після поранень, разом планують повернутися в рідний ліс.

«Після війни одразу піду на роботу. Уже не можу дочекатися. Повернемося разом із Владом», – говорить Олег.

Пригадує, як перебували у Серебрянському лісі на Луганщині, то дуже боляче було дивитися, наскільки все знищено. Бо він лісівник і знає, яким цей ліс був. І яким його зробила війна.

«З колективу дзвонять, запитують, що потрібно. Навіть гроші переказували – на форму, берці, обігрівачі. Не забувають», – з вдячністю говорить хлопець.

А ще зізнається: навчився на війні багато, побачив Україну – не в найкращому стані, але однаково гарну.

Осколкові поранення, реабілітація – усе це вже позаду. Головне – попереду.

І як би там не було, Олег точно знає: закінчиться війна – і він повернеться до лісу. На нього чекає улюблена робота та з часом буде найкраща сімʼя.

Тож повертаємося, з чого починали: пропозиції майбутньої нареченої з фото – актуальні.

Повідомляє Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України»