Єдина на Рівненщині дівчина-коваль розповіла про улюблену справу та плани на майбутнє

Оксана Мазурець – це про досягнення цілей, сильний та вольовий характер, улюблену справу та ковальство, як мистецтво.
З Оксаною ви можете зустрітись у Гощанська районна філія Рівненського ОЦЗ, вона учениця Сергій Торуля. Єдина у Рівненській області дівчина, яка не просто вивчає ковальську справу, але й вправно втілює у життя будь-які дизайнерські ковані задуми.
“Все почалось із того, що я працювала у компанії, яка займалась реалізацією зоологічних товарів. Клієнти часто запитували про спеціальні підставки під миски для собак. На той час вони або були дороговартісні, або ж недоступними для замовлення. Так виникла ідея спроектувати таку конструкцію самостійно. Занурившись повністю у процес і, власне, зрозумівши, що реалізація буде проводитись з металу, я серйозно задумалась щодо ковальської справи. Навіть думала піти до майстерні коваля “підсобником”, хоча б набратись досвіду. Аж поки мені не розповіли про можливості навчання у Гощі.
Я не вагалась жодної хвилини. І не потрібно думати, що фізично це надто складно. Так, це вимагає чимало зусиль, однак вас навчають як правильно виконувати операції, як і де не перенапружувати свої руки. Хоча, коли я оформлювала всі необхідні документи для навчання мене часто перепитували: «Ви ж розумієте, що це важка робота»?
Дуже важливою у ковальській справі є охорона праці: зовнішній вигляд, захист, пожежна безпека. У нашого майстра є гарний вислів: «В ковальні потрібно поводити себе як на дорозі, аби колеги розуміли твої дії».
Я приймаю усе, що відбувається довкола мене цілком та повністю. Особливо той факт, що навчаюсь у найкращих. Знаєте є таке твердження: «Ковалю коваля ще потрібно викувати». Ділитись досвідом завжди складно.

Професія коваля доступною для жінки стала лише у 2015 році. До мого рішення навчатись на коваля ручного кування доволі скептично ставились мої батьки. Хоча я думаю, що вони більше хвилювались за мене, аніж заперечували вибір такої професії. Буває, що й відвідувачі нашої ковальні по-різному ставляться до того, що я дівчина-коваль. Але не слова скажуть про мої вміння, а мої роботи».
Планів на майбутнє у Оксани вистачає. На даний час вона вивчає плазмову різку аби удосконалити стандартну табличку «злий пес», розробляє ескіз новорічної фотозони для Гощі. А вже коли вміння та навички стануть ще більш професійними, то думає про відкриття інтернет-магазину кованих виробів, а також про викладання ковальської справи для дівчат.
А найбільше Оксана любить робити дзвіночки.
«Ніколи не знаєш як він лунатиме. Кожен дзвіночок має унікальний звук. А якщо його нема, то чому так? Хочеться, щоб такі дзвіночки висіли над входом до ресторану, чи кафе. Адже відомо, що дзвін, за давнім повір’ям, відганяє усе зло. А ще він вічний, античний. В нього вкладено душу. Поки що з навчальної групи я єдина, хто їх вміє виготовляти».
Ковальство для Оксана Мазурець – це насамперед мистецтво, творчість.
«Будьте наполегливими, майте терпіння, позитивне мислення. Тримайте це в серці і вперед».
Джерело: Гощанська селищна рада