Із зони АТО повернувся на кілька днів священик Олександр Дячук

На Сході священик уже не вперше; в грудні минулого року підписав довготривалу домовленість із керівництвом бригади цивільно-військового співробітництва, тому орієнтовно до червня 2016 року перебуватиме у її складі, допомагатиме не тільки духовно, а й фізично для місцевого населення і військовослужбовців.

Перед самим від’їздом на малу батьківщину отцю Олександру довелося на власні очі побачити розпач людей. Село Лопаскіне Станіславо-Луганського району повністю зруйноване розривними снарядами, уціліло всього лиш двадцять житлових будинків, у яких проживає тридцять людей.

 – Раніше щось подібне я бачив хіба у фільмах про Другу Світову війну. Жахливе явище: вирви уздовж доріг та на городах, повалені будинки, розбиті вікна. Дисонують із навколишнім «пейзажем» рідкі зустрічі з дітьми, котрі граються у м’яч поблизу решток після обстрілів. Гільз та снарядів від «Урагану» навколо валяється найбільше, – розповідає отець Олександр.

Незважаючи на щоденні постріли, що лунають, попри Мінські домовленості, місцеве населення не збирається покидати свої домівки. Немає достатнього запасу харчів: хліба, круп, про м’ясо тут мова взагалі не йде, утім, практично всі налаштовані одностайно – чекати завершення війни у рідому селі.

У місті Старобільськ, або секторі «Луганський», два місяці поспіль розташовувався центр цивільно-військового співробітництва. До нього, розповідає отець Олександр, щодня приходять люди із різноманітними проблемами, найбільше звертається мирне населення, чиї будинки зазнали збитків унаслідок військових дій.

 – Насправді, територія, що ми обслуговували, зазнала великих руйнувань. Пошкоджені житлові будинки, школи, садки, електромережі і, навіть, нафтопровідна магістраль. Молоді офіцери проводять розмінування магістралей, ремонт, навіть не зважаючи на постріли, що чутно зовсім близько. Школи, дитячі садки майже увесь рік ховались у підвалах, часто-густо, навіть неосвітлених, – каже протоієрей Олександр Дячук.

Власне, головна мета, задля якої священика Української Православної Церкви включили до складу бригади цивільно-військового співробітництва – це допомога і духовна підтримка місцевого населення та військових. Благословіння від чудотворної ікони Межирицької Божої Матері для сотень людей, наляканих та стурбованих, отець Олександр роздавав при кожній нагоді; під час молебнів, що замовляли солдати, помазував їх святим єлеєм від чудотворного образу.

– Досить часто хлопці приходили до мене просто виговоритися, почути слова підтримки. Звичайно, я, як священик, усіх слухав, розповідав про необхідність молитви, про обов’язкову присутність Бога в житті кожної людини. Мирне населення теж потребує священика, там немає церкви у кожному селі. Населені пункти віддалені один від одного, транспортного сполучення немає, дороги розбиті, тому, навіть, коли трапляється покійник, його ховають без відспівування.

У складі бригади цивільно-військового співробітництва отець Олександр Дячук об’їхав майже всю Луганщину. На свята розвозили подарунки для діток у школах та садках. Кругом люди вітали радо, охоче спілкувалися та розповідали про своє занепокоєння. Вони хочуть миру, їм не потрібен триколор, як і єдність з іншою державою, вони люблять Україну і сподіваються на рішучі кроки влади, що допоможуть припинити кровопролиття та забезпечать мир.

Валентина Овчарук (джерело : http://rivne.church.ua/)

Читайте також у “Новинах по-рівненськи”:

ПРАВООХОРОНЦІ РІВНЕНЩИНИ ЗДАЛИ КРОВ ДЛЯ ОНКОХВОРИХ ДІТОК

Жителя Березнівського району засуджено до 8 років позбавлення волі

ПРАВООХОРОНЦІ РІВНЕНЩИНИ ЗАТРИМАЛИ ЧОТИРЬОХ НЕЛЕГАЛІВ

У Дзержинську перехопили бандеролі зі зброєю, що мали вирушити до Рівненщини – речник АПУ з питань АТО

Старателів з Рівненщини затримала СБУ на Житомирщині

Торік в Рівненській області створили 60 ОСББ

На Рівненщині вчилися приваблювати туристів

“Одне лічить, друге калічить”… або як вакцинуватись проти поліомієліту?

ЗА ДОБУ ШАХРАЇ ОШУКАЛИ ШІСТЬОХ ЖИТЕЛІВ РІВНЕНЩИНИ

Рівненські волейболісти здобули «срібло» у І турі Зимового чемпіонату України