Керівник патрульної поліції Рівного розповів чого прагне та на що сподівається

23-Кві-2016

13010721_794932877307973_5138420964864037941_n Головний патрульний Рівного любить дітей, природу і свою роботу.Відкритий, щирий, безпосередній, але вимогливий до себе та інших. Такого керівника патрульної поліції мають рівняни. Хоч і наймолодшого начальника управління серед усіх міст, де стартувала нова поліція, але затятого у будь-яких питаннях. Він був серед перших на революції гідності, пройшов горнило війни на Сході, про яку йому зараз важко говорити, але це лише загартувало нині 25-річного рядового поліції Сергія Мерчука, уродженця Волині. Тепер він дбає, аби мешканці обласного центру почувалися безпечно у рідному місті. Про те, чого прагне, на що сподівається, у розмові із головним патрульним Рівного.
— Сергію, як минули перші офіційні робочі дні?
— Досить непогано. Як зазначав іще перед стартом патрульної поліції, задоволений рівнем підготовки патрульних, яка пройшла на високому рівні. Саме завдяки фаховим методистам, викладачам, патрульні на належному рівні виконують свої службові обов’язки. У першу ніч, без досвіду, вони винесли двадцять постанов. Наступного дня їх кількість сягнула 69. А вже о пів на четверту центральна частина міста була вільна від автомобілів, припаркованих із порушенням. Добре, що люди адекватно реагують. Водії не звикли дивитися на дорожні знаки та розмітку. Тобто, є червоний сигнал світлофора, наче треба зупинятися, і цього достатньо. Патрульні почали це все швидко виправляти. Ми реагуємо на кожне повідомлення громадян, незалежно, чи це стосується порушень правил дорожнього руху, чи сімейного конфлікту. У другу нічну зміну оформили чимало дрібних хуліганств, зафіксували два випадки злісної непокори працівникам поліції, виявили водія у стані алкогольного сп’яніння та затримали пана отця без документів, який двічі не зупинився на вимогу і його довелося переслідувати близько кілометра.
— Якщо порівняти з іншими містами, як оцінюєте ситуацію у Рівному?
— Рівняни ще не в повній мірі адаптувалися до появи патрульних. Та в більшості сприймають адекватно. Безсумнівно, є і невдоволені зауваженнями і покараннями. Не всі, так би мовити, святі.

— На сьогодні бачите найбільшу проблему в порушеннях правил дорожнього руху, громадської безпеки чи, можливо, у спілкуванні з рівнянами?
— Якщо брати результати роботи патрульних — звісно, це порушення правил дорожнього руху.
— Ви відкрили проїзд центром міста. Чи вдасться зберегти тут порядок?
— Я не відкривав (сміється). Але порядок тут збережемо. Розумію, що 255 гривень штрафу за порушення правил зупинки — це не так багато. Та, коли громадянин його не сплачуватиме, сума покарання зростатиме, і до цього процесу вже долучатиметься виконавча служба. Культуру водіння, культуру всіх учасників дорожнього руху, паркування тощо ми виховаємо. Доведеться, звісно добряче попрацювати. І, безперечно, візьмемося за пішоходів, яких потрібно штрафувати так само, як і водіїв, тому що аварійних ситуацій вони створюють достатньо. Навіть я, коли переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переході на Степана Бандери, ледь не потрапив під колеса авто, водій якого навіть не збирався зупинятися, а лише різко вивернув вправо, виїхав на бордюр і поїхав собі далі. Так само пішоходи хаотично переходять дорогу, ігнорують будь-які знаки і подекуди навіть заборонений сигнал світлофора.
До того ж, незабаром у Рівному з’явиться проект «Шкільний поліцейський». У деяких містах він уже стартував. Ми спілкуватимемося із школярами, будемо роз’яснювати їм правила дорожнього руху, роздаватимемо відповідні буклети. Але хочу наголосити, що без допомоги батьків не обійтися. Бо, як поводить себе мати чи батько, це і наслідує їхні донька чи син. Дитина не буде розбиратися, чому мама перейшла з нею не по «зебрі», а братиме із неї приклад, хоч і негативний.
— Якщо коротко, що у планах патрульних передусім?
— Увійти у ритм. Перезмінка триває із 8-ї до 9-ї ранку. Патрульні приходять на роботу о шостій. Медогляд, інструктаж, отримання інформації від попередньої зміни, перевірка технічних засобів, транспорту, отримання зброї і т.д. Вони ще поки не можуть зрозуміти, куди бігти і що робити. Тому потрібен час, аби їм усе це систематизувати.
— Робота патрульних дів
чат і хлопців чимось різниться?
— Без дівчат не справилися б. Але жодного упередженого ставлення саме до їхньої роботи у нас немає. До того ж, правопорушник-чоловік іде швидше на контакт із дівчиною, ніж із особою своєї статі. Тому дуже добре, що у патрульній поліції є дівчата.
— Хоч і зарано оцінювати, але скільки б поставили за п’ятибальною школою своїм підлеглим?
— Чотири з плюсом. До п’ятірки ще не дотягують. Утім, як скомунікувати, кого викликати, як перекрити вулицю, зорієнтуватися у тій чи іншій ситуації, у них достатньо умінь. Своїм підлеглим наголошую: якщо ви прийшли сюди за зарплатою, то вам тут працювати буде дуже важко, якщо за винагородою за свою важку роботу, це зовсім інше і тоді все буде добре. Потрібно отримувати задоволення від роботи, реально впливати на певні процеси у суспільстві для наведення елементарного порядку, а вже громадяни на це відреагують належним чином.
— Болюча тема для кожного із нас — війна на Сході. Чи допоміг здобутий досвід там для нинішньої роботи?
— Звісно, що так. Тому що першочергово і на революції, і на війні, важлива ціна. Ціна усіх цих змін, цієї форми, яку ми носимо. Особливо, коли ти дивишся в очі другові, який помирає, а у нього жевріє надія на те, що буде краще… — Якою бачите поліцію через п’ять років?— Може хоча б через п’ять місяців? Якби процес сприяння роботі патрульної поліції в кожному обласному центрі був, як у Рівному, то від цього виграли б усі. Величезний плюс Сергію Князєву, який має досвід із запровадження і безпосередньо роботи патрульної служби в Ужгороді, і знає, що нам потрібно та як працювати. Необхідна взаємовигідна спів- праця між усіма. Хотілося б, аби правоохоронці ділилися позитивним досвідом із молодими поліцейськими, допомагали їм у службі. Реформа запущена і нам усім разом необхідно її ефективно впровадити.
— На Вашу адресу лунають схвальні відгуки і від Арсена Авакова, і від Хатії Деканоідзе. Як вважаєте, у чому Ваша перевага перед іншими?
— Перед ким?
— Тобто, чому саме Вас призначили на посаду керівника патрульної поліції?
— Я почав із простого рядового бійця. Із жовтня навчався два місяці у Сокиричах на Волині, став рядовим патрульним поліції. Під час служби і проявив свої лідерські якості, після чого мене призначили командиром роти. Я дуже педантичний до роботи, у мене все повинно бути чітко. Потім я став заступником командира батальйону у Луцьку, а вже звідти мене забрали у Київ на підвищення кваліфікації. Після навчання командував 10-ю ротою третього батальйону Шевченківського району. Серце столиці — Хрещатик — віддали мені, простому рядовому. Крім того, ще район «Нивки», який здобув славу наркоманів. Загалом на території обслуговування проживає двісті п’ятдесят тисяч лише офіційного населення. Спочатку для мене це був великий стрес. Я до цього часу не знаю, як я усе це вивчив, увійшов у курс справи. Були затримання, помітили і моє сумлінне ставлення до служби. Тепер я у Рівному. Тому таку довіру, щиро надіюсь, виправдаю.
— Тож який Сергій Мерчук як людина?
— Із 2007 року я був у різних військово-патріотичних таборах. Там виховав і загартував себе. Мені подобається спорт, ліс, приємна компанія здорових освічених молодих людей. Пізніше вже сам організовував подібні табори, у яких за мною закріпився псевдо «Звіробій» (за однойменним романом Фенімора Купера, де для головного героя вірність слову і вміння долати перешкоди — основоположне у житті – авт.).Передусім я — звичайна людина, громадянин України. Нарікати на якісь труднощі та негаразди може кожен. От кажуть, що поведінка нашої молоді непристойна. Почекайте, а чому вона такою стала?. Можливо, це треба розглядати в контексті виховання попередниками, себто, дідусями, батьками, які не до кінця були свідомими і при дітях вживали спиртне, що ними сприймалося як належне. Теж саме стосується і куріння. Авторитетом завжди мають бути батьки, бо саме їхні пагубні звички здебільшого передаються їхнім нащадкам.
— Волинський Таблоід вніс Вас до списку 15 завидних холостяків. Часу на особисте життя вистачає?
— (сміється). Останні півроку на особисте життя часу абсолютно не вистачає.
— Але молоді рівнянки можуть розраховувати на Вас, як на потенційного нареченого?
— На такі провокаційні запитання боюсь відповідати (сміється).
— У вільний час чому надаєте перевагу, якому відпочинку?
— Тільки активному. Мене манять гори. Я їх обожнюю. Люблю природу. Зі студентських років я був іще й волонтером товариства дітей-сиріт, яке створили українці в Канаді. Такий відпочинок із ними для мене був би найкращим. Бо саме діти забирають усю ту накопичену негативну енергію. Але я не можу поки дозволити собі такої відпустки.
— Тобто, любите дітей. Тож якось же необхідно продовжувати рід Мерчуків?
— Поки хочу сам максимально долучитися до елементарних змін у країні. Коли у мене буде сім’я, то я її хочу бачити і щоб вона мене бачила, хочу брати участь у вихованні дітей. А зараз я можу повністю віддатися роботі.
— До рідних давно навідувалися?
— На присягу у Рівне приїхали моя мама і двоє братів-близнюків. І це для мене був найкращий подарунок.