«Ляльки не мовчать»: у вересні у Рівному відбудеться унікальна лабораторія сучасного українського театру анімації

З 4 по 6 вересня в Рівненському обласному театрі ляльок відбудеться захід, подібних якому у Рівному ще не було – лабораторія сучасного українського театру анімації «Ляльки не мовчать», який підтримав Український культурний фонд.

Захід спрямований на розширення ролі театру анімації від розважальної функції до інструменту мистецької рефлексії, соціальної адаптації та психологічної реабілітації постраждалих від війни. У рамках дослідницької лабораторії пройдуть воркшопи, лекції, панельні дискусії, тренінги та показ вистав. У головних заходах Лабораторії візьмуть участь представники 4 театрів ляльок —  Чернігів, Запоріжжя, Харків, Львів.

Серед учасників лабораторії — режисери, актори, сценографи, театрознавці та фронтові митці, чий досвід формує нову мову українського театру. Вони приїдуть до Рівного, щоб поділитися знаннями, методиками, творчими підходами та особистими історіями. Кожен із них — не просто фахівець, а голос часу, що звучить через ляльку.

Отже, знайомтеся:

Оксана Дмітрієва — головна режисерка Харківського академічного театру ляльок ім. В. Афанасьєва, лауреатка премії Women in Arts 2024 у номінації «Жінки в театрі». Її театр — це чесний погляд у серце війни, а не втеча від реальності. На лабораторії Оксана поділиться досвідом творення театру на лінії болю, розмови з глядачем у часи кризи та пошуку сенсів у найтемніші періоди.

Валерій Дзех — актор, режисер, засновник Малого театру маріонеток і військовослужбовець ЗСУ. Його унікальна вистава «Янгол і людина», створена під обстрілами на фронті, стала терапією для бійців. З початком повномасштабного вторгнення він став до лав ЗСУ, а згодом долучився до ініціативи «Культурний десант», де ініціював проєкт вистав на фронті для військових.У Рівному Валерій поділиться досвідом, як лялька здатна говорити тоді, коли слова безсилі.

Уляна Мороз — режисерка, артменеджерка, директорка Львівського театру ляльок, реформаторка, що поєднує мистецтво, управління та ідеологію змін. З 2017 року очолює Львівський академічний обласний театр ляльок. Режисерка драматичного й лялькового театру, викладачка, учасниця культурних програм (УКФ, House of Europe, УКУ). Авторка вистав — від бейбі-п’єс до глибоких соціальних постановок. Ініціаторка змін і культурних ініціатив, багатодітна мама. На лабораторії Уляна Мороз поділиться досвідом роботи з ВПО у тилових театрах і візьме участь у дискусіях про роль анімаційного театру в часи змін.

Юлія Щукіна — кандидатка мистецтвознавства, театрознавиця, завідувачка кафедри театрознавства Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Її фокус — український і світовий театр, зокрема анімаційний, драматичний, музичний (опера, оперета, мюзикл), а також історія театральної критики. Юлія є авторкою  чотирьох монографій, серед яких — «Процеси оновлення художньої мови театру анімації…». Вона досліджує, як театр реагує на сучасну реальність, і наголошує: «Театр анімації України — вільний, згуртований, без страху торує нові шляхи…» На лабораторії вона поділиться аналітичним поглядом на трансформації театру анімації: які зміни вже відбулись, які — ще попереду.

Олекса Кравчук — режисер, актор, педагог, заслужений діяч мистецтв України, керівник театру «І люди, і ляльки». Із перших місяців повномасштабного вторгнення став добровольцем ЗСУ, служить у 80-тій бригаді. Його позивні — «Артист» і «Святий Миколай». Олекса ставив вистави у Львові, Донецьку, Луганську, і всюди поєднував глибину, простоту й документальність. Його стиль — чесний, прямий, з дотиком до людського болю. На лабораторії говоритиме про театр на межі життя і мистецтва, а також про силу ляльки в роботі з травмою.

Віталій Гольцов — режисер, актор, публіцист, заслужений артист України, один із засновників Чернігівського театру ляльок. Працює в театрі з 1976 року, поставив понад 40 вистав, є лауреатом численних мистецьких премій. Його театр працює майже на лінії фронту, але не мовчить. На лабораторії представить свою нову виставу «Пессі та Ілюзія» — історію про дружбу, втрату й надію. Цю виставу присвячено дітям, які стали жертвами війни. У дискусіях поділиться досвідом роботи у прифронтових умовах.

Інесса Кульчицька — головна художниця Львівського театру ляльок, у театрі з 1990 року. Має десятки сценографій, перемоги на фестивалях і нагороду «Кращий художник». Її візуальний стиль упізнаваний, глибокий і завжди промовляє. Вона переконана: коли актори мовчать — говорить простір. На лабораторії представить лекцію-презентацію про роль сценографії у створенні сенсу. Розкаже, як сценографія стає партнером актора і глядача.

Ельвіра Босович — сценографка, художниця театру «І люди, і ляльки», педагогиня, лауреатка премій. Понад 30 років створює глибокі й змістовні сценічні образи. Її декорації — це завжди художнє висловлювання, а не просто оформлення. На лабораторії проведе розмову «Початок нової постановки. З чого почати?» — про етапи народження сценічного образу. Говоритиме про чесність митця і чутливість до простору.

Лабораторія «Ляльки не мовчать» — це не просто мистецька подія. Це — відповідь українського театру на біль, втрати, виклики та трансформації, що відбуваються з суспільством у часи війни. Це простір зустрічі професіоналів, які не бояться чесних тем і готові переосмислювати роль театру анімації у нашому сьогоденні.

У Рівному зберуться ті, хто творить нову театральну мову — мову співчуття, пам’яті, спротиву та надії. Театр ляльок більше не є лише розвагою — він стає голосом, який звучить там, де мовчать інші. Голосом митців, які працюють на лінії фронту, у тилу, в аудиторіях і залах, — і які вперто доводять: навіть у найтемніші часи мистецтво здатне лікувати й надихати.

Рівне стане місцем зустрічі думок, практик і сенсів — щоб далі мовчати було неможливо.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду та у співфінансуванні Управління культури і туризму Рівненської обласної військової адміністрації. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.