На Рівненщині підозрюють, що жінка захворіла на екзотичну небезпечну хворобу

Підозра на екзотичну хворобу.
У листопаді цього року до відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» надійшло термінове повідомлення про підозру на захворювання коров’ячою віспою людини з Рокитнівського району. Жінка 45 років з цим діагнозом була госпіталізована в інфекційне відділення. До речі, саме в цьому районі в листопаді 1983 року були зареєстровані останні випадки захворювань людей в області і так сталося, що нинішній районний інфекціоніст Паюк Л.С., а тоді ще зовсім молодий лікар бачив хворих на власні очі. Ото ж слід було припустити, що підозра обґрунтована.
Взагалі коров’яча віспа – одна з найдавніших вірусних інфекцій, якою до речі, можуть хворіти й свині, коні, кролики, верблюди, мавпи і не тільки. Колись ця хвороба була поширена в більшості регіонів світу. Хворіли й люди, переважно доярки, але тільки геніальний Дженнер ще наприкінці 18 ст. зрозумів, що саме коров’яча віспа вберігає доярок від страшної натуральної віспи і став основоположником вакцинації.
Коров’яча віспа перебігає у людей переважно в легких формах. Зараження відбувається лише від хворих тварин, від людини до людини не передається. Інкубаційний період складає від 3 до 6 днів, рідко більше. Найчастіше хвороба перебігає у вигляді місцевих уражень кистей рук, передпліч та обличчя, рідко можуть спостерігатись ураження слизових оболонок рота, горла, носа, кон’юктиви ока. Спочатку на шкірі з’являються папули мідно-червоного кольору приблизно величиною з рисове зернятко. Через 2-3 дні папули збільшуються, на їх вершинах з’являються дрібні бульбашки, які ще за 2-3 дні перетворюються в плоскі білуватого кольору везикули, оточені вузьким кільцем гіперемії. Через 10 днів везикули перетворюються в пустули жовто-зеленого кольору, які через пару днів підсихають, зморщуються і вкриваються темно-бурими кірочками, які відпадають на 3-4 тижні захворювання. При цьому рубчиків, як правило, не залишається. Пустул буває різна кількість; висипання можуть бути і на інших ділянках тіла, але в межах до кількох десятків.
Але так буває не завжди. Тоді, в 1983 р. в Рівненську обласну лікарню потрапили мати з дочкою, причому стан дочки був досить важким, на руці та мочці вуха були виразки, які мали певну схожість з сибіркою. Коров’яча віспа може бути ускладнена інфікуванням пустул різноманітною патогенною мікрофлорою, що супроводжується підвищенням температури, лімфаденітом аж до розвитку генералізованого процесу.
Специфічного лікування коров’ячої віспи немає, та легкі форми його й не потребують. В разі ускладнень застосовують антибіотики широкого спектра дії та симптоматичне лікування. Щодо профілактики то це, насамперед, дотримання особистої гігієни при роботі з тваринами, використання спецодягу та проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадку виявлення хворих корів.
Отримавши термінове повідомлення, я одразу зв’язався з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області, щоб вияснити епізоотичну ситуацію. Ніякої інформації щодо неблагополуччя з коров’ячої віспи на Рівненщині у них не було, але заступник начальника управління пообіцяв негайно направити спеціалістів за місцем проживання хворої (в її особистому господарстві була корова). Як відомо, діагноз складається з кількох частин – відповідний анамнез, клініка та результати лабораторної діагностики. Проведений ветеринарними спеціалістами огляд корови (і всієї череди, з якою вона паслась), позитивного результату не дав. Лабораторні дослідження на коров’ячу віспу від людей в області, та й в Україні не проводяться. Після проведеного консиліуму в Рокитнівській ЦРЛ хворій був виставлений діагноз (22.11.18) «алергічний дерматит».
Ось так поки що закінчилась ця історія. А проте – «пути господни неисповедимы» і коров’яча віспа може з’явитися знову…
Повідрмляє Рівненський обласний лабораторний центр