На Рівненщині триває унікальний проект “Етноосвіта”

Проект фінансується Українським культурним фондом. Реалізовує його обласний центр народної творчості у співпраці з інститутом післядипломної освіти та пластовим вишкільним центром.

Днями завершився кульмінаційний етап проекту – таборування. На базі пластової оселі Волошки учасники проекту, а це 60 вчителів позашкільної освіти, які пройшли курси підвищення кваліфікації за новою програмою “Етноосвіта”, вчилися застосовувати нові знання на практиці.

Як зазначає керівниця проекту Ірина Рачковська, Пласт – уже підготовлене молодіжне підґрунтя для сприйняття українських традицій, української автентики, українського світогляду та проукраїнських цінностей. Тому саме пластову організацію обрали як апробаційне середовище для впровадження нової пограми.

Олександра Боярчук, координаторка співпраці із НСОУ “Пласт” та роботи з молоддю – начальниця відділу розвитку пластового руху обласного молодіжного пластового вишкільного центру: “Особливість пластової методи у тому, що вона увібрала в себе багато методичних напрацювань, як педагогів так і світових практик, наприклад скаутингу. Вона проіснувала 100 років і цим довела свою неймовірну ефективність. Ми впевнені у цій методиці саме тому ми готові поширювати її далі”

За 10 днів таборування учасники проекту не лише вивчали унікальну пластову методику, на якій побудована програма “Етноосвіта”. Вони разом з пластунами переймали досвід менторів на майстер-класах. Народні умільці, майстри, фольклористи, носії традиції не просто ділилися своїми знаннями, а й багато практикували – розписували писанки, вишивали, ткали та багато співали.

Серед менторів проекту керівник Етнокультурного центру Рівненського ПДМ Віктор Ковальчук. Він переконаний, що проект є надважливим, адже його учасниками стали саме ті люди, які працюють у територіальних громадах, а більшість із них є безпосередніми провідниками фольклорної ідеї. І саме в тих громадах можуть створюватися нові та підтримуватися вже існуючі фольклорні гурти, які стануть обличчям громади. “Саме традиційна культура свого села, свого регіону, свого краю цікава туристам, бо вона самобутня і вона оригінальна. Дуже важливо, щоб і керівники громад розуміли, наскільки важливо підтримувати те, що виділяє свою громаду, своє село та його мешканців від інших. Тим більше, що Рівненщина зберегла багато перлин народної творчості і ще має носіїв традиції, які, нажаль відходять, але традиція повинна утримуватися завдяки праці тих людей, які сьогодні проходять навчання у Етноосвіті. Я сподіваюся, що тренери, майстри, майстер-класи, які відбувалися тут, дадуть хороший поштовх якраз для втілення цієї ідеї”.
Менторка проекту відома майстриня вишиваного слова, письменниця, засновниця видавництва “Креативна книга” Олена Медведєва, ручна ниткографія 24-х книг якої увійшла до Книги рекордів України, каже, що була б щаслива, якби хтось, або перейняв, або удосконалив її досвід у царині вишиваного слова, або навіть створив би щось своє, унікальне. Адже зберігати традицію можна і використовуючи сучасні форми і засоби. Зустріч з Оленою Медведєвою для учасників проекту дала можливість у прямому сенсі слова доторкнутися до вишитих шедеврів майстрині, потримати їх у руках, і навіть спробувати вишити літеру чи слово у майбутню книгу.

Ще одна менторка проекту, заслужена майстриня народної творчості, ткаля Ніна Рабчевська з села Крупове, що біля Дубровиці, розповідає – в музеї ткацтва у селі є гурток, де дітки вчаться ткати так, як це робили їх прабабусі. Крупове славиться поліським серпанком – надзвичайно ніжною і прозорою тканиною, яку створювали вручну для святкового одягу. Ніна Рабчевська каже, що навіть і колись не кожна господиня могла зробити виріб із серпанку, адже це дуже клопітка робота. Та попри це переконана, серпанкове ткацтво потрібно зберегти, як традицію. Тому і зголосилася передати свої вміння учасникам проекту.

Наступний етап реалізації проекту – проведення підсумкової аналітичної зустрічі та видання артбуку і методичних рекомендацій.

Одна із надважливих цілей проекту, яку прагне досягти команда – зробити культурну спадщину Рівненщини видимою та модною. І це стає можливим завдяки спільним зусиллям культури, освіти, пласту та підтримці УКФ. Оскільки проект набув резонансу і долучитися до нього бажають і в інших областях України, команда “Етноосвіти” готова масштабувати проект та сподівається, на фінансову підтримку влади.