На Рівненщині на 42% зросла захворюваність населення на лямбліоз

Протягом останніх п’яти років на Рівненщині на 42% зросла захворюваність населення на лямбліоз. У минулому році показник захворюваності становив 144,56 випадки на 100 тисяч населення. Це вище ніж по Україні в 5 разів (28,88 на 100 тис. населення). За 8 місяців 2017 р. зареєстровано 1098 випадків захворювання або 94,6 на 100 тис. населення (1083 або 93,3 на 100 тис. населення з аналогічний період минулого року). Найвища захворюваність на лямбліоз за минулий рік та за 8 місяців поточного року у м. Рівне та у Дубровицькому районі.

Лямбліоз – паразитарне захворювання, що протікає з переважним ураженням тонкої кишки та може супроводжуватися функціональними розладами травлення, алергічними та неврологічними симптомами.

Збудником лямбліозу є патогенні найпростіші – лямблії Lamblia intestinalis, в закордонній літературі Giardialamblia. Життєвий цикл лямблій включає існування паразита у вигляді вегетативної стадії та цисти.

Джерелом інфекції для людини являється людина, що виділяє цисти лямблій та деякі види тварин, з якими людина часто контактує ( собаки, коти, велика рогата худоба, свині).

Зараження людини відбувається шляхом проковтування цист лямблій. Паразит може передаватися через воду, харчові продукти, грунт, руки, забруднені цистами лямблій. Його можуть переносити мухи та таргани.

Цисти лямблій стійкі і можуть зберігатися в зовнішньому середовищі до 66 днів при умові зволоження, при кімнатній температурі зберігаються до 2 тижнів. На продуктах харчування цисти зберігаються життєздатними кілька годин, а при більшій вологості продуктів – навіть кілька діб. Нагрівання до 55ºC викликає загибель цист через 5 хвилин, кип’ятіння – негайно.

Діти уражені в 2-5 разів більше дорослого населення.

Лямбліоз може мати субклінічний або безсимптомний перебіг. За клінічним перебігом виділяють гостру і затяжну рецидивуючу (хронічну) форми.

Гострий лямбліоз характеризується лихоманкою, блювотою, діареєю, висипаннями на шкірі, анорексією, болями у епігастральній області, здуттям кишечника. Без спеціального обстеження лямбліоз може проходити під діагнозом «кишкова інфекція нез’ясованої етіології». Гостра форма найчастіше зустрічається у дітей раннього віку. Гострий період триває декілька днів, після чого лямбліоз переходить у хронічну стадію.

Затяжний рецидивуючий (хронічний) лямбліоз супроводжується хронічною інтоксикацією, гіповітамінозом, диспепсією, дисбактеріозом. Характерними є симптоми з боку шлунково-кишкового тракту: тривала діарея, чергування закрепів та проносів, різкий біль у животі, нудота, зниження апетиту, симптоми порушень загального стану (головний біль, роздратованість, нездужання, швидка втомлюваність, емоційна лабільність, кропив’янка, висип на шкірі, свербіж гіпотрофія, у дітей – відставання у фізичному розвитку, втрата ваги).

У дорослих найчастіше відзначається біль у правому підребер’ї, який посилюється після вживання жирної їжі, гіркота або сухість у роті, нудота, нестійкі випорожнення, біль в епігастральній області, рідше – біль біля пупка, зниження апетиту, головний біль та запаморочення.

Для встановлення діагнозу досліджують біологічний матеріал від людини (фекалії, дуоденальний вміст чи сироватку крові).

Профілактика лямбліозу включає суворе дотримання гігієнічних правил в побуті та в дитячих закладах (зокрема, миття рук з милом після відвідування туалету і перед вживанням їжі). Овочі, фрукти та ягоди перед вживанням потрібно ретельно мити. Не допускати ковтання води при купанні у відкритих водоймах. До профілактичних заходів також відноситься своєчасне виявлення та лікування хворих на лямбліоз і паразитоносіїв. Для профілактики захворювань необхідно не допускати фекального забруднення грунту і води.

Повідомляє лікар-епідеміолог відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України» Л.В.Грицюта