На Рівненщині серед дітей стрімко зростає захворюваність токсокарозом

Державна установа “Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України” оприлюднила дані щодо стану епідмоніторингу за геогельмінтозами серед дитячого населення Рівненщини.
Від так, як повідомляє Рівненський обласний лабораторний центр, захворюваність на геогельмінтози серед дітей в умовах Рівненської області зберігає ендемічність, тобто для Рівненщини це явище набуло постійності.
Проведення епідеміологічного моніторингу за особливостями поширення геогельмінтозів серед дітей є досить актуальним, адже гельмінти досить небезпечні для дитячого організму.
За період 2012-2016 роки паразитологічною ланкою області був обстежений 8861 осередок аскаридозу, 116 – трихурозу, 142 – токсокарозу серед різних вікових груп та контингентів; проведено санітарно-паразитологічне дослідження 25812 зразків епідеміологічно важливих факторів довкілля.
Щорічно на геогельмінтози обстежується від 145,6 (2012 рік) до 152,6 (2016 рік) тисяч дітей віком 0-17 років, з них в середньому за рік вивляється до 6 тисяч нових хворих.
У 2012-2016 роках спалахів захворювань на геогельмінтози серед дитячого населення Рівненської області не зареєстровані, епідемічний процес проявляється у вигляді спорадичних та групових захворювань.
При вивченні захворюваності на аскаридоз встановлено, що її середній кумулятивний показник майже вдвічі перевищує аналогічний по Україні і становить 649,29 на 100 тисяч дитячого населення; найвищий рівень ураженості дітей спостерігається у віковій групі 5-9 років – 1095,98 на 100 тисяч населення (по Україні – 521,24).
Продовжує зростати аскаридоз у дітей 1-4 року: від 788,08 (2012 рік) до 986,94 (2016 рік) на 100 тисяч населення (по Україні – 462,00) та у віковій групі 0-1 року: від 153,35 (2012 рік) до 263,74 (2016 рік) на 100 тисяч населення (92,54). Стабільно високими залишається показники серед дітей 10-14 років: 369,45 на 100 тисяч населення (по Україні – 286,53) та 15-17 років: 185,70 на 100 тисяч населення (по Україні – 146,87).
Серед інвазованих аскаридозом осіб 51,9% становило неорганізоване дитинство, решта 48,1% відвідувало дитячі колективи (32,4% – загальноосвітні школи, 14,4% – дитячі садочки, 0,9% були вихованцями шкіл-інтернатів, 0,3% – дитячих будинків, 0,1% – будинку дитини).
При діагностиці аскаридозу обов’язково зверталась увага на те, чи були яйця аскарид незапліднені (що може привести до в’ялопротокаючої інвазії), чи запліднені (що вказує на наявність в організмі дитини двох або більше різностатевих гельмінтів) та на кількість яєць у препараті, адже кількість паразитів прямо впливає на тяжкість клінічної картини та збільшує епідеміологічну небезпеку осередку, тому що в навколишнє середовище виділяється більше інвазивного матеріалу.
При моніторингу за трихурозом чітко прослідковується його щорічне зниження серед дітей в області, показник нижчий загальнодержавного і становить в середньому 8,55 на 100 тисяч населення (по Україні – 15,04). На високому рівні уражені трихурозом діти 5-9 років – 20,11 на 100 тисяч населення (по Україні – 20,73). 52,6% хворих дітей не відвідували організованих дитячих закладів, 38,8% становили школярі загальноосвітніх шкіл, 4,3% – відвідували дитячі садки, 4,3% – школи-інтернати; в дитячих будинках та будинку дитини трихоцефальоз не виявлявся.
Згідно з науковими даними, співвідношення виявленого аскаридозу до трихурозу має бути 1 : 2, по Україні воно становить 10,4 : 1, а по Рівненській області в середньому 14 : 1, що пояснюється низькою настороженістю медиків до трихоцефальозу, недостатньою діагностикою та виявляємістю.
Захворюваність токсокарозом дитячого населення області стрімко зростає – від 8,47 на 100 тисяч населення у 2012 році до 16,83 на 100 тисяч населення у 2016 – му (по Україні – 1,61). Серед інвазованих токсокарозом 57,0% становили школярі загальноосвітніх шкіл, 14,8% – вихованці дитячих дошкільних закладів, 0,7% – шкіл-інтернатів, 27,5% – неорганізовані діти. Це захворювання небезпечне більш агресивним, ніж аскаридоз, клінічним перебігом, сильною сенсибілізацією організму дитини до продуктів життєдіяльності личинки паразиту, імунодепресіями, ураженнями центральної нервової системи.
Оскільки стан навколишнього середовища має вирішальне значення для формування осередків геогельмінтозів, нами був здійснений санітарно-паразитологічний моніторинг за основними факторами довкілля.
Встановлено, що питна вода яйцями геогельмінтів забруднена не була і не сприяла підтриманню ендемічності цих інвазій в області. Високий ступінь забруднення та ріст питомої ваги позитивних знахідок відмічався за рахунок: садовини та городини з присадибних ділянок (1,40 на 100 проб), грунту (2,05 на 100 проб), стічної води (2,93 на 100 проб), грунту з мікровогнищ геогельмінтозів (3,02 на 100 проб), води відкритих водоймищ (3,07 на 100 проб). Отримані дані свідчать про вплив рівня забрудненості об’єктів довкілля яйцями геогельмінтів та стан захворюваності дітей геогельмінтозами; вказують на недостатній режим роботи очисних споруд в області, порушення санітарно-гігієнічних умов проживання населення, що сприяє поширенню та підтримці осередків геогельмінтозів серед дітей.
Таким чином, епідеміологічний статус території Рівненської області  з геогельмінтозів визначений як ендемічний; з метою визначення ризиків для здоров’я дітей в області, викликаних геогельмінтними інвазіями, а також медико-санітарних заходів, які можуть бути використані для управління ними потрібно здійснювати періодичний епідеміологічний моніторинг з визначенням основних груп ризику та умов їх формування, інтенсивності геогельмінтозів та факторів, що сприяють їх поширенню.
(Ред. : Ендемія — термін епідеміології, який означає постійне існування на якій-небудь території певного захворювання).