Наболіло: “Думайте, як ви говорите…”

Окрім морального аспекту вживання нецензурної лексики, скажу вам про те, що той хто використовує у своїй мові матюки, зневажає відразу ж чотирьох матерів: Пресвяту Богородицю, нашу матір – Святу церкву, свою рідну матінку й ту, що тримала до Хреста.
Життя людей, які повсякчас послуговуються матюками, можна порівняти з життям людини на складі отрутохімікатів чи поруч із ядерним реактором. І це не голослівний факт, це висновки науковців.
У 1949 році троє вчених Фермі, Паста й Умам, вивчаючи молекулу ДНК, помітили що вона має унікальну здатність зберігати одержану інформацію. Під час досліджень вони виявили, що дія лайки на людину рівносильна радіаційному опроміненню в 10-40 тисяч рентгенів – при такому опроміненні рвуться ланцюжки ДНК, розпадаються хромосоми. Таким чином, ненормативна лексика викликає необоротні процеси в людському організмі – мутації, такі самі, як під час радіаційного опромінення. Лихослів’ям можна не тільки зруйнувати своє здоров’я, викликати хронічні захворювання, а й убити людину.
Людина, яка вживає ненормативне лексику, може усвідомлювати, що заподіює шкоду собі й тим, хто поряд, але буває – людина не здогадується, що заподіює шкоду не лише собі, а й своїй нащадкам. Наші гени ніби «чують» усі наші слова, а також запам’ятовують і записують у генетичному коді.
Звичайно, здається, що вжити «гаряче слівце» у славній компанії – це «круто». Так думає дехто з молодих, так живуть усе життя деякі дорослі. Але цікаво й те, що матюкатися абсолютно не властиво українцям. Усі ми читали в українських класиків щось на кшталт «дідько», «гріи би тебе побив», «лихий би тебе забрав» тощо. Подібними словами свої емоції висловлювали українські селяни та міщани. До нас грубі словечка прикочували з Росії. Там, на жаль, частина людей не просто матюкається, а розмовляє матюками й поширює свою «семиповерхову культуру» усім світом. Хто не вірить, нехай почитає твори Джека Лондона. Його твори про море. Тоді моряків на каравели (кораблі) набирали в тавернах (сучасних барах). Вони всі були різної національності, але всі лаялися російською.
І на завершення. Говорячи добрі чи злі слова, ми приносимо у цей світ дещо. Воно невидиме, але воно сконцентровується в ефірно-матеріальному світі в певних зонах. Потім вони, як бумеранги, вертаються до тих хто їх закинув у Всесвіт через особисті негаразди, хвороби, сварки тощо. Тільки вам вибирати, якими словами ви будете розповідати про своє життя.
Андрій Назарчук з Гощі