«Народились у сорочці»: вижили після влучання FPV-дрона

Кулеметник зенітного зводу, одного із підрозділів 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України, 31 річний солдат Олег родом із Радивилівщини, що у Рівненській області.

«У свій час служив строкову службу у внутрішніх військах. Жив просте життя, будував плани на майбутнє… А зараз служу в ЗСУ і маю саме класне звання – «солдат»», – так про себе розповідає військовий.

Олег мовчить про подвиги, не розповідає про страх. Але його очі – говорять. Вони вже бачили багато…

Коли розпочалось широкомасштабне вторгнення росії в Україну, то Олег не зміг сидіти вдома. Поспішив в місцеве ТЦК та СП, щоб зашити свої дані й попросив кілька днів на збір, аби підготуватись до служби в лавах ЗСУ.

– У мене було три дні на збір. А далі отримав направлення в інженерні війська. Вже у квітні я виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Звісно, що було важко. Бо в основному ми працювали руками, без особливого втручання техніки. Бо не усюди її можна застосовувати. Ми копали окопи, будували бліндажі, – розповідає солдат.

Олег, направду, дуже скромний і сором’язливий. Мовчазний. Зосереджений. Він не любить говорити про себе. Але його вчинки багато говорять за нього. Його вклад у майбутню перемогу дуже вагомий. Майже усі три роки Олег перебуває на різних напрямках фронту. Ротація за ротацією. А восени минулого року військовий отримав контузію.

– Цього дня ми їхали трактором на виконання і в якийсь момент у нас влетів FPV-дрон. Тоді усе життя пролетіло перед очима, хоча це були секунди. Я відчув, як мене приглушило. На щастя ми з Олександром «народилися у сорочці». Трактор заглох. А ми переконавшись, що цілі – швидко сховались в посадці. З нами була рація. Ми доповіли про те, що сталось. Дочекавшись тиші, по нас приїхали наші хлопці й відвезли до старшого бойового медика полку. «Янгол у пікселі» – Оксана надала нам першу медичну допомогу. А далі нас відвезли до шпиталю, – згадує Олег.

Потому було лікування і знову повернення у стрій. Олег каже, що війна змінила його. Він став набагато серйознішим. Змінились цінності та ставлення до життя.

– Я став інакшим. Менше сміюсь, більше думаю. Я вже не такий веселий, як це було колись. Я мав багато друзів, але війна в рази їх скоротила.
Зараз я понад усе хочу, щоб закінчилась війна, бо боляче втрачати побратимів і бачити довкола наслідки війни.
Я хочу, щоб ті, хто став на захист України, живими і здоровими повертались до своїх домівок, дітей, жінок і матерів. До життя й до України, яку всупереч усьому тримаємо на своїх плечах. Більше нам нічого не треба, – «кинувши погляд» на степи Сходу, де і нині виборює свободу для рідного народу, сказав солдат.

За мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові, а також за зразкове виконання військового обов’язку та високий професіоналізм, проявлені в умовах збройної агресії російської федерації проти України солдат Олег нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», нагрудним знаком «За зразкову службу» та медаллю за поранення «За жертву крові в боях за волю України» від МОУ, а також відзнакою 23 інженерно-позиційного полку – «Надійний захист у бою».

ПИШАЄМОСЬ НАШИМ ПОБРАТИМОМ
Слава Україні і її захисникам!

Повідомляє Служба звʼязків з громадськістю 23 інженерно-позиційного полку