Постмайданівський Вибір майбутнього…

Ніколи не приймав активної участі у виборах. Лише справно ходив голосувати. Але остання зима все змінила. Повалення кривавого режиму Януковича, кров Небесної сотні, тисячі загиблих українців на сході країни повністю перевернули мою свідомість. Тому обмежитися одним лиш голосуванням мені не хотілося. Ще під час Майдану я почав захоплюватися мером Львова Андрієм Садовим. Створення ним громадського об’єднання, а згодом і політичної партії «Самопоміч» наштовхнула мене на думку, що можливо саме ця молода команда щось змінить у нашій країні.

Взявши з собою паспорт я пішов до штабу «Самопомочі», де і зареєструвався спостерігачем на вибори до Верховної ради. Після проведення інструктажу мені вручили посвідчення спостерігача.
26 жовтня 2014 року, 07:30 ранку…я вже, як «штик» на дільниці. Члени дільничної виборчої комісії, позіхаючи, відкривають сейф і дістають звідти бюлетені. Все це відбувається за присутності працівників правоохоронних органів та під пильним оком спостерігачів. Проходить реєстрація, складаються різні акти і ось я займаю своє місце на стільчику. Дістаю блокнот і починаю спостерігати за перебігом голосування. Вибори розпочинаються о 8:00, члени дільничної комісії приготувалися, голова ДВК поправляє окуляри, і поїхали…!!!

Виборці ідуть голосувати по-трошку, хтось по дорозі до церкви, хтось після. Але щось явка невисока. До моєї дільниці відноситься військова частина, тому поява солдат та офіцерів забезпечила певний рівень явки виборців. Але мабуть не всі з них віддали свої голоси за своїх улюбленців, так як при підрахунку ми виявили бюлетені з надписами «ДМБ». День тягнувся повільно, кількість виборців, що прийшла проголосувати була неймовірно низькою, ставало просто нудно. У спілкуванні з іншими спостерігачами я зрозумів, що багато хто з них не перший раз на дільниці, багато з них мали спеціальні брошури-рекомендації для спостерігачів.
Година ішла за годиною, голосування добігало кінця. На дільниці рубіж у 50% голосів так і не був перейдений. Практично не голосувала молодь, що дуже прикро. 20:00 – дільниця закрилася.

Спершу іде підрахунок невикористаних бюлетеней, які після цього запаковуються і запечатаються з підписами членів комісії. Після цього розпочинається найцікавіше, ведеться підрахунок голосів у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. Дві години – і результати відомі. Перше місце у партії Президента, друге у партії прем’єр-міністра, а третє у «Самопоміч». Після підрахунку бюлетені знову запаковуються, складається безліч актів, пишуться протоколи. О першій ночі розпочинається підрахунок голосів в одномандатному виборчому окрузі. І о 3:00 ночі маємо переможця. Це Дмитро Якимець, срібло взяв Микола Капінос, а на третьому місці розташувався Олег Осуховський.
Ось такі у нас результати. Потрібно пам’ятати, що ці вибори ми маємо завдяки Небесній сотні. Голосувати мали не лише за себе, а й за того хлопця в окопі, за того кіборга у Донецькому аеропорту, за патріотів на передовій. Вибір зроблений. Головне його захистити. У будь-якому випадку це перемога. Більшість у парламенті буде загартована Майданом….Лише спробуйте нас знову зрадити, любі депутати.
Допиваючи свій останній на ніч ковток кави, тримаючи в руках протоколи виборчої комісії я глянув на годинник,- 4:30 ранку. Втомлений, але переповнений відчуттям гордості, що брав активну участь у виборах, іду додому.
Завтра новий день, ми обрали нову владу, владу постмайданівську. Господи, благослови нашу Україну!

Ярослав Коноплястий