Придбав безпілотник? Подумай, кому він стане в нагоді?!

Нещодавно головний військовий прокурор України Анатолій Матіос заявив, що на території Вінниччини не було виявлено ніяких диверсійних груп.
“Диверсійних груп, про які говорить Facebook або інші, слідство… на території Вінницької області не встановило, даних про це немає. Друге: даних про безпілотні літальні апарати слідство, яке почало працювати через півтори години після початку вибухів, не виявило… Жодних груп, про які говорив радник міністра оборони, ДРГ або тих, кого затримали, або хтось втік – не було”, – зазначив Матіос на брифінгу.
Та все ж, на мою думку, версію про диверсію з використанням безпілотника відкидати не слід.
Цей безпілотник міг використовуватись як при вчиненні підриву, для доставки вибухівки, а міг використовуватись і раніше для збору інформації про розташування об’єктів на охороняємій території. Наприклад, як неодноразово було і у нашій області поблизу села Оржів.
Тоді і місцеві журналісти (Ю.Дюг) і приїжджі запускали безпілотники над військовою частиною, поблизу Оржева. Не відомо, чи то свідомо полегшують роботу диверсантам, чи то звичайне редакційне завдання розпочати зйомки саме за допомогою безпілотника саме біля військових складів. Однак факт є фактом.
Збір суспільно важливої інформації для інформування суспільства та збір інформації, що є важливою для ворога з подальшою передачею ворогові, — ці дві дії на перший погляд можуть виглядати абсолютно однаковими. Але одна має назву «журналістика», друга — «розвідка». Ключова різниця не в самому процесі збору даних, а в цілях, тобто хто і для чого збирає ці дані.
Ще бувають «журналістські експерименти», бувають «диверсії». Тут різниця теж залежить лише від мети дій. Наприклад, якщо «експеримент» має на меті нашкодити обороноздатності держави, то це вже «диверсія», хоча здійснити її може не тільки якийсь «спеціалізований» диверсант, а й будь-який пересічний громадянин, в тому числі журналіст.
Що саме було тоді, думаю, розбереться слідство. Оскільки у випадку з Оржівською військовою частиною журналісти були затримані, завдяки повідомленню пильних місцевих громадян, що дає якусь надію на унеможливлення вчинення диверсій на даних обкатах. Що не кажи, але правосвідомість наших громадян, за часи війни з окупантом, виросла в рази.
Та все ж, проблема безконтрольного використання дронів залишається відкритою. Для одних – це можливість зробити красиву картинку з висоти пташиного польоту для ефектнішого журналістського сюжету, а для других – безкоштовно виконана робота по збору інформації про розташування стратегічних об’єктів нашої держави. При чому цю роботу роблять наші ж журналісти, які, можливо, не усвідомлюючи того, що наражають на потенційну небезпеку своїх же співгромадян.
Хотілося б звернути увагу останніх на необхідність оцінювати наслідки своєї діяльності, щоб потім не кричати, що у всьому винна влада та різні служби, які, до речі, у випадку з трагедією спрацювали на відмінно в цій ситуації. Бо, враховуючи всі плюси і мінуси, що ми маємо на даний момент?
Так, терористичний акт або диверсія і порушення нашої обороноздатності. Але:
– Чітка робота місцевої влади та правоохоронних органів одразу після початку горіння та вибухів на складах
– Відсутність людських втрат та стратегічних видів боєприпасів. Всі боєприпаси заховані. Згоріло лише 10% від території арсеналу, і то в місцях, де ці боєприпаси відсутні.
– Повільність бюрократичної машини щодо виділення коштів для закупки відповідних систем захисту для наших арсеналів і баз зберігання.
Але все ж, думаю, що такі тяжкі уроки вироблять надійну систему захисту стратегічних об’єктів і «наступного разу» вже не буде.
Вадим Фролов
фото ілюстраційне з мережі Інтернет