Рівнянам на замітку: що таке мікотоксини та чому вони небезпечні

Мікотоксини – це вторинні метаболіти мікроскопічних плісеневих грибів Aspergillus, Fusarium, Penicillіum та інші, які є особливо небезпечними токсичними речовинами. В наш час їх описано понад 500 різновидів. Продукуються мікотоксини біля 350 видами грибків та плісеней, які мають до 10 000 штамів.
Негативний вплив мікотоксинів на здоров’я людини може бути як гострим, так і хронічним, провокуючи такі проблеми, як зниження імунітету, зміни білкового обміну, респіраторні проблеми. Вони складають серйозну небезпеку для здоров’я людини, тому що серед мікотоксинів є речовини, здатні викликати мутації, рак, неправильне внутрішньоутробне формування організму та інші наслідки.
Основними джерелами надходження мікотоксинів у раціон людини є запліснявілі продукти (трав’яні чаї, овочі, фрукти, варення, хлібо – булочні вироби, м’ясні та ковбасні вироби, горіхи, зернові, сухі плоди, фруктові соки, м’ясні продукти та молоко тощо).
Проблема грибкових захворювань має особливе значення у всьому світі. Насамперед, це пов’язано з глобалізацією вживання антибіотиків. Внаслідок знищення бактерійних форм виникла біологічна ніша, яку успішно заповнюють мікроскопічні патогенні гриби. Зростання вмісту мікотоксинів у продуктах харчування також безпосередньо пов’язане з неконтрольованим використанням азотних добрив та пестицидів. Це призводить до виникнення різних давно відомих і нових грибкових захворювань.
Мікотоксини стійкі до нагрівання, пастеризації та кулінарної обробки. Вони мають властивість із заражених грибками кормів надходити в м’ясо та молоко, що отримують від тварин.
За даними ВООЗ, ураженість зернових культур мікотоксинами у світі сягає 25% від усієї сировини, що закладається на зберігання.
В м. Рівне є лабораторії, які проводять дослідження на вміст мікотоксинів, зокрема і лабораторія Рівненського обласного лабораторного центру.
За зверненням громадян та юридичних осіб обласним лабораторним центром проведено 489 випробувань харчових продуктів, сільськогосподарської сировини для виявлення та ідентифікації мікотоксинів, а саме масової частки афлотоксину В1 та М1, патуліну, зеараленону, дезоксиваленолу.
На підприємствах на етапі виробництва продукції необхідно проводити дослідження на вміст мікотоксинів у харчових продуктах, під час зберігання продукції здійснювати контроль параметрів мікроклімату (температури, вологості).
Найкращий спосіб вирішити будь – яку проблему — не допустити її розвитку.
Повідомляє Рівненський обласний лабораторний центр