Ті, з ким довелося пережити АТО, добре розуміли, що це – наш обов’язок — лейтенант поліції Василь Копоть

Дубровиця — невеличке місто на півночі Рівненщини. Тут для місцевого населення є свій герой-захисник, дільничний офіцер поліції Василь Копоть, який не раз доводив вірність своєму народові на Сході України.

Мовчазний, скромний та з помітним поглядом досвідчених очей – саме таким описують Василя друзі та знайомі. Поліцейський з дитинства захоплювався військовою справою. Після служби у внутрішніх військах продовжив навчання у відомчій академії внутрішніх справ, та обрав службу в органах.

Уже за два роки у 2014, коли на Сході країни розпочалася війна, разом із колегами по службі вирушає до зони АТО, де чітко розуміє, що це — лише початок.

«Мені образливо чути, коли кажуть, що тут, у «бурштинових краях», люди налаштовані не патріотично. Я чітко пам’ятаю той день, коли формувався зведений загін. А ні я, а ні мої друзі не думали про те, чому це повинні бути саме ми, перед нами не стояло питання: так чи ні. Була розгубленість, нерозуміння, що нас чекає далі – але ті, з ким мені довелося пережити АТО, добре розуміли, що це – обов’язок».

Повернутися у зону війни довелося в 2015, а потім і в 2018 році. Нині, будучи вдома, Василь розуміє – це не остання його поїздка на схід, до якої він готовий.

У своїй роботі лейтенант поліції зустрічається із іншою, так би мовити прихованою війною. Зі злодіями, які намагаються відібрати у мирних громадян те, що вони наживають роками, з насиллям та байдужістю, які стали звичними для багатьох сімей.

«Мій син зараз ходить у садочок. І я дуже хочу, аби він мав краще життя, ніж те, з яким я зустрічаюся в своїй роботі, — говорить Василь Копоть. — Але до цього маємо прагнути ми — ті, хто нині пише історію, хто показує приклад відданості Батьківщині, хто вчить підростаюче покоління любити свій край, допомагати людям і не цуратися одне одного».