У ній боролись мати і коханка…

У ній боролись мати і коханка.
У ній зустрілись осінь та печаль.
Нічну вуаль у темінь, а щоранку
Духи із бергамотом, чорний чай.
І думала, вертівши контрамарку.
Чи вистачить на день ще сигарет.
Щоранку симпатична секретарка
Приносила трояндовий букет.
Щоночі спогад – наджорстокий злодій
Крав серце в неї із її грудей.
А вранці знов революційний одяг
Із твіду й свіжовипраних ідей.
Вона маленьку чорну сукню шила,
А серце леденіло у журбі.
Яка ж це має бути в жінці сила,
Щоб не носити траур по собі…

(с) Олександра Григорчук

ЛЮБИТЬ!?!

А я лиш хочу бути там, де ти…