В Україні врегульовано порядок взаємодії всіх ланок медицини для виявлення туберкульозу

Нещодавно у Міністерстві юстиції України був зареєстрований Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16 лютого 2021 року №302, яким затверджено Порядок організації виявлення туберкульозу та латентної туберкульозної інфекції. Цей документ врегульовує питання про те, хто і як має діяти в різних ланках медицини для виявлення у пацієнтів туберкульозу та латентної туберкульозної інфекції.

Дія цього Порядку поширюється на заклади охорони здоров’я (далі – ЗОЗ) незалежно від форми власності та організаційно-правової форми діяльності, фізичних осіб-підприємців (далі – ФОП), які зареєстровані в установленому законодавством порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади та надають медичну допомогу.

Документ чітко роз’яснює розділення обов’язків між надавачами медичних послуг і порядок взаємодії між ними у виявленні туберкульозу і латентної туберкульозної інфекції, зокрема, сімейними лікарями, вторинною ланкою медицини та профільними протитуберкульозними закладами.

Наприклад, серед обов’язків лікарів первинної ланки, відповідно до Порядку, є наступні:

формування списку людей, які відносяться до груп ризику розвитку ТБ та підлягають систематичному скринінгу на ТБ та ЛТБІ;
налагодження взаємодію медпрацівників із ЗОЗ, які надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу для максимального охоплення осіб, які відносяться до груп ризику розвитку ТБ;
складання та затвердження календарного плану проведення активного скринінгу на ТБ осіб із груп ризику розвитку ТБ;
впровадження клінічних маршрутів пацієнтів із симптомами, що можуть свідчити про ТБ, з метою забезпечення повного обсягу обстежень відповідно до галузевого стандарту у сфері охорони здоров’я;
проведення заходів з інформування населення з питань виявлення, діагностики, лікування та профілактики ТБ та ЛТБІ;
скеровування у разі необхідності пацієнтів до лікаря-фтизіатра;
тощо.
Що стосується закладів вторинної ланки медицини, то серед їх основних задач згідно Порядку є наступні:

забезпечення на базі лабораторій молекулярно-генетичного дослідження біоматеріалу пацієнтів;
взаємодія із ЗОЗ та ФОП, що надають первинну медичну допомогу, з питань формування груп ризику розвитку ТБ та залучення до їх систематичного скринінгу на ТБ;
забезпечення лабораторного, інструментального, променевого та інших видів досліджень пацієнтів з ураженнями органів дихання з негативними результатами мікробіологічного обстеження мокротиння для виключення іншої (нетуберкульозної) етіології захворювання;
забезпечення своєчасного виявлення пацієнтів з підозрою на позалегеневий ТБ;
за неможливості проведення належного обстеження на рівні ЗОЗ вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги – термінове скерування пацієнта до лікаря-фтизіатра відповідно до розроблених локальних клінічних маршрутів пацієнтів;
тощо.
Важливою складовою затвердженого Порядку є й те, що в ньому закріплені такі принципи надання медичної допомоги пацієнтам, як доказовість, конфіденційність, відсутність дискримінації та гуманність. В контексті боротьби з туберкульозом це вкрай важливі аспекти, які мають зламати той бар’єр стигми, який досі існує навколо діагнозу туберкульоз.

Повідомляє Центр громадського здоров’я МОЗ