За нетривалий проміжок часу (кінець 2017 – початок 2018рр.) ми спостерігаємо, як загострились українсько-польські відносини, зокрема в історичних аспектах, що беззаперечно вигідно країні-агресору Росії. Т.зв. війна загиблих, яка розпочалася з маніпуляції фактами про Волинську трагедію, призвела до руйнування українських пам’ятників у Польщі, прийняття скандальних законів про заборону ідеології українських націоналістів, що створило картину упередженого ставлення до українського народу в цілому.
Так, нещодавно голова Європейської ради Дональд Туск у короткому твіті висловив свою думку стосовно ситуації, що склалась: «гостра суперечка з Україною є стратегією правлячої партії, чи планом Кремля?».
 Безумовно, в новітньому українсько-польському конфлікті ключову роль відіграє так звана «третя сторона» –  РФ.
 Її участь у розпалюванні ворожнечі між Україною та її сусідами доведена як українськими правоохоронними органами, так і польськими журналістами та громадянським суспільством. Але усі потуги Росії швидко перетворити українських геостратегічних союзників на конкурентів та противників або й майбутніх агресорів давно б захлинулися, якби не підтримувалися частиною політиків як в Україні, так і в Польщі.
Як наслідок, ставлення до історії українсько-польських стосунків, на жаль, стало розмінною картою. На радість агресору і без жодного логічного сенсу.
Не зважаючи на це, останні опитування, презентовані Міжнародним республіканським інститутом і проведені GFK при підтримці USAID, свідчать, що українці найкраще ставляться саме до Польщі у порівнянні з усіма нашими міжнародними партнерами.
Враховуючи довготривале протистояння Варшави з Брюсселем, причиною якого стало те, що далеко не всі представники польського уряду підтримують факт експлуатації минулого в українсько-польських відносинах, що в свою чергу призвело до внутрішнього конфлікту в середині самої Польщі, постає резонне питання:  хто залишається «за кадром» політичних «каруселей» між Україною та Польщею?
На даному етапі обом сторонам необхідно абстрагуватися від негативного впливу маріонеток Кремля та відновити діалог. Ініціювання спільних культурних та економічних проектів мало б зараз не припинятися, а навпаки ставати справжньою альтернативою ідеям деструктивної ворожнечі. Адже, стратегічно ми не маємо іншого виходу, окрім як залишатися найближчими союзниками!
Вадим Фролов
209 переглядів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × пять =

НОВИНИ