Чи варто рівнянам боятися за свою безпеку?

Сьогодні в Україні та світі вшановують 31 річницю аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це трагедія, яка забрали життя тисяч людей і залишила за собою слід на тисячі років. Проте, чи дійсно українці взяли урок для себе після трагедії? Рівне знаходиться між двома АЕС, а жителі всерйоз занепокоєні їх безпекою.
Про аварію на Чорнобильській АЕС написано вже багато. Щороку українці віддають шану ліквідаторам катастрофи, хоча їх стає все менше:
«Порядка 300 тисяч людей потерпілих у нас на Рівненщині, які проживають у районах, 100 тисяч дітей. На жаль, залишилося лише 4 тисячі ліквідаторів», – розповідає Георгій Хиля, голова Рівненського обласного об’єднання Всеукраїнської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України”.
Окрім іншого, з плином часу все менше уваги приділяється чорнобильцям і усім постраждалим в аварії:
«На жаль, збуваються ті прогнози, про які ми говорили ще рік назад, що пройде тридцята річниця Чорнобиля і почнуть потроху забувати про чорнобильців. Це перший рік за останні багато років, коли не провели парламентські слухання. Виходить як: була проблема – слухання були, а зараз проблеми вже немає і виходить тоді так. Такого не може бути», – заявив пан Георгій.
Одне з найголовніших завдань держави сьогодні – не допустити повторення катастрофи. Рівне знаходиться поміж двома АЕС – Рівненською та Хмельницькою. З кожним роком позапланових ремонтів на АЕС стає все більше. У якому стані знаходяться вони та уся ядерна галузь в Україні розповів Володимир Кочмарський, доцент кафедри гідроенергетики, теплоенергетики та гідравлічних машин НУВГП. Вчений співпрацював з багатьма АЕС в Україні та закордоном:
«Якщо частота позапланових зупинок зросла, це означає – надійність роботи обладнання різко почала зменшуватися. Зниження надійності станцій – це зниження кваліфікації персоналу. Дивне є те, що не має місця планова заміна відпрацьованих блоків на нові – нової конструкції, нового типу. Поки що ядерна енергетика – це дійна корова, яку тільки доять. Якщо ви корову доїте і не даєте ніякого харчу – вона падає з ніг і це так і буде», – розповідає Володимир Комарський.
Фахівець виділяє три основні ризики в ядерній галузі України. Перша – застарілість обладнання, адже його абсолютно не модернізують, а лише формально продовжують термін експлуатації. Фізично ж обладнання застаріло ще 10 років тому. Конструкції стають ненадійними і більш небезпечними. Друга проблема – відсутність підготовки нових якісних кадрів, адже в Україні немає бази для навчання фахівців, а професіонали вже відходять від справ. Третя ж причина – відсутність політичної волі здійснювати зміни. Володимир Кочмарський переконаний, якщо ядерну галузь і далі «доїтимуть» в Україні – за кілька десятків років вона перестане діяти, а аварійність постійно зростатиме.
Рівняни занепокоєні безпекою АЕС і причини ризиків бачать саме у корупції:
«Владі треба менше красти, тоді будуть гроші на ремонт енергоблоків і грошей хватить на ремонт і не будемо переживати»
«Грошей немає, кажуть. Я думаю вони є, але йдуть не туди, куди треба. Розкрадаються, як і все у нас розкрадається. Корупція скрізь. У мене два брата теж в Кузнецовську живуть, на атомці працюють. Один працював, зараз на пенсії. Там директори міняються і нічого не міняється практично», – розповідають рівняни.
Тому, сьогодні – в річницю вшанування катастрофи на Чорнобильській АЕС важливо не лише згадувати історію, а й турбуватися про майбутнє – стан ядерної галузі в Україні.

Максим Безека