Рівненщина унікальна: хасидський слід в історії Корця

Щороку в весняно-літній період ми обираємо собі близьке нашому серцю місце відпочинку. Найчастіше це брендові міста та послуги, адже відпустка у нас одна, і ми хочемо провести її з комфортом. Психологи кажуть, що у всьому, що ми робимо вирішує післясмак, не винятком є і туризм. Під час подорожі ми колекціонуємо не об’єкти і місця, а враження, які вони залишають нам після їх відвідання.  Особливо це буде доречним для досвідчених туристів, які вже «набили оскому» від розтиражованих послуг та атракцій. Парадоксально, але те, що турист може шукати роками і за кілька сотень кілометрів часто знаходиться дуже близько, на відстані витягнутої руки. Пропоную Вам «продегустувати» подорож до невеликого містечка Рівненської області – Корець, яке залишить після себе купаж позитивних емоцій.
Його історія, як і багатьох містечок в Україні насичена, багата подіями, нагадує динамічний квест з загадками і відповідями до них, але ніхто не зможе посперечатись про її унікальність.
Місто Корець завжди було полінаціональне – воно стало в свій час домівкою для українців, поляків, євреїв, німців та інших національностей. Кожна з них залишила по собі вагомий слід в культурі і просторовому розвитку міста. За свою унікальну кількість храмів (а саме в місті та його околицях діє 10 православних церков, а населення Корця налічує всього 7 тисяч жителів), Корець носить серед туристів почесне звання «християнської «Мекки». Та поряд з цим, як не дивно, в його історії закарбувався потужний хасидський слід, адже Корець – це місто-штетл. «Штетл» – це етно-географічний термін, що сформувався в XV-XVI ст. в Східній Європі, з мови ідиш означає «містечко». Поняття «штетлу» досить широке і має багато особливостей та зводиться до того, що це невеличке місто, в якому переважна кількість населення – євреї, які живуть за своїм специфічним укладом. В середині XX ст. явище штетлів пішло в небуття, причиною цього стали події Другої світової війни, що знищили більшість євреїв Європи та стерли з лиця землі феномен містечкової єврейської культури. Зараз атмосферу штетлів можна відчути лише з книг та подорожуючи по бувших містечках-штетлах, яких є немало в Україні, Польщі та Білорусі.
Могила цадика
Зупинимось на історії Корця як міста-штетла, адже це одна з найцікавіших сторінок його історії. Переважна більшість євреїв Корця знаходилося під впливом релігійно-містичного напрямку, відомого під назвою «хасидизм», що в перекладі означає «благочестя». Засновником цього напрямку, яке мало народні витоки, був знахар Ізраїль Баал Шем-Тов (скорочено Бешт). Завоювавши велику популярність серед простої єврейської маси, Бешт, якого після смерті визнали святим, невдовзі мав палких послідовників, зокрема – рабі Пінхаса з Корця та Дов Бера Магіда з Межиріча. Останній за заповітом Бешта очолив хасидський рух та оселився в с. Великі Межирічі (тепер Корецький район). Рабі Пінхас з Корця є також відомим хасидським цадиком, адже був успішним та активним проповідником вчення свого вчителя, Бешта. Він очолював хасидську громаду Корця, а в останній період свого життя був наставником хасидів Славути й Острога. Пінхас часто повторював: «Душа людини постійно підказує, як правильно вчинити» й додавав, пояснюючи: «Нема того, кого б душа його не повчала безупинно». Якось учні запитали його: «Якщо так і є, то чому людина не слухає своєї душі?». «Душа навчає безупинно, – відповів рабі Пінхас, – проте не повторює». Про мудрість цих релігійних діячів можна говорити годинами та логічно вимальовується наступний висновок: ці духовні лідери своєю працею надихали покоління хасидів до сподвижництва, а Корець ввели в плеяду відомих на увесь світ центрів хасидизму.
Однією з збережених до наших днів пам’яток матеріальної єврейської спадщини є громадське кладовище в м. Корець, на якому поховано 3 цадики. Цадик в хасидизмі – це благочестивий, безгрішний, святий чоловік, що користується особливою прихильністю Бога. У віруваннях хасидів цадик своєю присутністю та молитвою відвертав від міста покарання від Бога, ставав його оберегом, мав цілительські та надприродні здібності. Після смерті їх могили стають місцями паломництва. Не винятком є могили корецьких цадиків – рабі Ашера Цві (автора твору «Мааян га-Хохма» (укр. «Джерело мудрості»,  учня Дов Бера Магіда з Межиріча), рабі Іцхака Ізаака га-Коена (автора «Бріт кегунат Олам» (укр. «Заповіт вічного священства», учня Дов Бера Магіда з Межиріча) та рабі Мордехая (голову релігійного суду).
Мацеви на Корецькому єврейському кладовищі
Спраглий від втоми турист може скуштувати воду з джерела «Єврейські сльози», що знаходиться поряд громадського кладовища, яка за своїм хімічним та органічним складом вважається однією з найчистіших в місті. За переказами це джерело з’явилось після масового знищення євреїв в               м. Корець. Місцеві говорять про те, що природа вирішила вічно оплакувати жертв і тим самим застерегти майбутні покоління від помилок та допомогти зберегти вічну пам’ять про невинно вбитих людей.
В м. Корець з повагою відносяться до своєї історії та особливо бережно зберігають надбання світової єврейської спільноти. Постійно підтримуються зв’язки з євреями-вихідцями Корця, що емігрували за кордон або чудом спаслись в період Голокосту, проводяться дослідження історії, культури, генеалогії, створено локальні туристичні маршрути ностальгічного характеру. Зокрема, в Ізраїлі зареєстроване товариство «Корецьких євреїв в Ізраїлі та за кордоном». За їх ініціативи в Корецькому районному історичному музеї створено експозицію, присвячену культурі та історії єврейства на Кореччині. Корецьке єврейське товариство існує також на Кубі та в США. Члени цих товариств щорічно влітку відвідують могили своїх предків, читають Кадіш (заупокійну молитву), проходять ностальгічними стежками свого дитинства, старійшини передають молоді мудрість народу та вчить любити і з повагою відноситись до свого коріння. Для таких туристів розроблено 2 туристичні маршрути: «Місцями Голокосту» та «Хасидська сторінка Кореччини», робоча мова  яких українська та англійська.
Подорож до Корця як міста-штетла стане не тільки пізнавальним елементом культурного феномена, вона навчить Вас робити висновки з жорстоких уроків історії та відчути весь трагізм єврейського народу. На початку 40-х років ХХ століття в Корці та районі проживало трохи більше 10 тисяч євреїв, майже всі вони були знищені в період Голокосту. Про ці трагічні події свідчать пам’ятні знаки на місцях розстрілу корецьких євреїв – урочище Шитня, с. Суховоля, с. Великі Межирічі, с. Козак. С. Козак в співвідношенні до кількості населення можна прирівняти до Бабиного Яру, адже лише за 1 добу в 1942 році там було вбито та замордовано 4500 євреїв.
Поховання в урочищі Шитня
Та на цьому цікава історія єврейської культури Корця не вичерпується. В 1776 році в Корці була заснована перша на Україні друкарня на івриті, яка проіснувала до 1819 року. За цей період було надруковано близько 93 найменувань книг гебрайським алфавітом. Найвизначнішими стали: «Зохар», «Шем», «Дерех емуна», «Толдот Яков-Йосеф», «Ен га-хашмаль».
В Корці завжди панував бунтівний дух і прикладом цього є те, що саме тут сформувалося досить рідкісне явище – партизанський єврейський рух опору. Очолив його Мойше Гільденман (1898 – 1957), який в довоєнний період працював інженером-будівельником, володів бетонним заводом, очолював Союз єврейських художників, був ініціатором створення хору,оркестру і театру в єврейській школі. Та в його життя увірвалось одне за одним нещастя – спочатку німецька окупація, а потім і звірське вбивство його дружини та 13-річної доньки в травні 1942 року. Саме під час читання Кадішу в місцевій синагозі за нещодавно звірськи вбитими 2 тисячами євреїв, він піднявся на біму і виголосив промову, закликаючи євреїв до боротьби. Мойше, його син Сімха та ще 15 молодих євреїв утворили партизанський загін, який в історії розвитку подій Другої світової війни зіграв не останню роль і є відомим всім під назвою «Рота дяді Міши». Його група чисельно поповнилась в лісах Житомирщини та під час переправи через річку Случ, провела 150 бойових операцій, звільнила близько 300 полонених із німецьких таборів. У 1943 році загін увійшов до лав радянської армії, а перемогу «Рота дяді Міши» зустріла в Берліні.
Все йде, все змінюється, і місця, де були синагоги, єврейські будинки, школи, гетто тепер забудовані іншими людьми, тут вирує вже інше життя, побут, мова та все ж дух цієї місцевості залишився незмінним – вузькі вулички, невеликі будинки, побудова міста навколо центральної ринкової площі та пам’ять про події, що відбувались в Корці протягом століть завжди  закликатимуть туристів з різних куточків поринути в чимось заворожуючу культуру з елементами містечка-штетла.
 Августин Аврелій сказав «Світ – це книга. І та людина, котра не подорожує по ньому, читає в ній лише одну сторінку». Тож подорожуйте більше, вписуйте у власну книгу життя цікаві закордонні та вітчизняні історії та враження. Не цурайтесь, а щиро любіть і примножуйте своє – в цьому і полягає патріотизм і любов до своєї Батьківщини і так починається нова туристична держава Україна, яка вміє і може дивувати!
Брухлій Богдана, головний спеціаліст сектору культури і туризму Корецької районної державної адміністрації Рівненської області