Для Гощанського парку ковалі подарували ковану графську карету

Здається, будь-якому ремеслу можна навчитися. Але чи так просто навчитися кувати, скажімо, квіти з металу? Дивлячись на вироби випускників РЦПТО ДСЗ, не перестаєш дивуватися та вражатися: у кожному візерунку, у кожній деталі – частинка душі майстра, його заповітна мелодія.
Підготовка такого фахівця, як коваль ручного кування, у Рівненському центрі профтехосвіти справа серйозна і вимагає наполегливості та терпіння, навіть гарту. Спілкуючись із випускниками, котрі навчалися на базі Гощанського навчального відділення РЦПТО ДСЗ, переконуєшся, що ці люди – ковалі своєї долі в самому прямому розумінні.
Сергій Торуля, майстер виробничого навчання, досвідчений коваль, учасник багатьох конкурсів та фестивалів, щоразу, навчаючи нових слухачів, підкреслює, що це особлива професія. Не всяк вміє те, що коваль, тому його робота цінується особливо, завжди в пошані та затребувана. Ковальську науку майстер пізнає, лише взявши до рук молот. Нелегка, але вкрай цікава виробнича практика допомагає слухачам перевірити на ділі властивості металу, вивчити принцип дії ковальського обладнання, ну і, звісно, перевірити себе у роботі.
Серед предметів, що вивчаються майбутніми ковалями, – технологія виконання ковальських робіт, допуски і технічні вимірювання, матеріалознавство, електротехніка, технічне креслення. Виробниче навчання передбачає вивчення прийомів робіт коваля, ковальське зварювання металів. Коваль ручного кування по закінченні навчання добре знається на будові ковальського горна і печі, основах ковальського зварювання металу, властивостях металу під час кування і правки відповідних видів деталей, режимі нагрівання сталі різних марок, призначенні ковальського інструменту, основних відомостях про припуски і допуски на поковку тощо.
Безробітні із певним досвідом роботи, прагнуть вдосконалення та вивчення теорії. До прикладу, Микола Відрук, слухач із Хмельниччини, уже виробляє знаряддя для с/г робіт – ножі, сапи, але хоче навчитися кувати і складніші вироби. Виробничу практику пройшов у ФОП Артема Вольського. Тепер в його арсеналі металеві ворота і візерунки для них, коване оздоблення для меблів. Його шанують та з ним радяться одногрупники. Щирий та цілеспрямований колега по ковальському цеху об’єднав навколо себе справжніх фанатів металу та вогню. До того ж, Микола Відрук планує започаткувати власну справу, і в цьому РЦПТО ДСЗ завжди допомагає, адже серед теоретичного курсу – вивчення основ підприємництва.
Віталій Шевчук із Житомирщини навчався за власні кошти. Ковальська справа приваблює тим, що можна проявити себе як індивідуальність, вона дозволяє залишити надовго свій слід, та, зрештою, за те, що «годуватиме» завжди і за будь яких умов. Віталій гордиться тим, що вже навчився згинати «валюти» – особливі візерунки, схожі на знак «$» які вимагають точності та майстерності. А ще полюбляє розповідати жарти про ковалів.
Слухач Олександр Савельєв – із Київщини. На навчання приїхав із зони АТО. За його словами, ковальство знадобиться і в подальшому на контрактній службі, тому планує стати електрозварником – ковалем. Серйозний підхід до навчання, сильний характер – якості, що завжди вирізняють АТОвців з-поміж одногрупників.
Онищук Роман вдосконалюватиме майстерність відразу після навчання, адже працюватиме у одного з рівненських приватних підприємців. В подальшому планує започаткувати власну справу.
Юрій Опанасюк поділився, що найбільше йому подобалися екскурсії, адже саме під час нових зустрічей із ковалями пізнаєш багато нового. Так було, до прикладу, в Луцьку: ковалі-зброярі продемонстрували особливості своєї роботи. Юрій побажав навчальному закладу планувати та проводити якомога більше тематичних заходів для ковалів, це особливо корисно для їх подальшої роботи та розвитку.
Віталій Петрик, гощанин, зростав у краї, де ковалі підтримують традиції стародавнього ковальства, де чи не кожний двір має ковані ворота, а церкви зустрічають прихожан оздобленими арками та брамами. Кваліфікація коваля 2 розряду дозволить Віталію вже професійно займатися обраною справою, а вдосконалення та практика сприятимуть поліпшенню матеріального забезпечення. Виробничу практику, до слова, слухач пройшов уодного з випускників  РЦПТО, а нині підприємця Віктора Балдича.
Валентин Кравчук під час виробничої практики ознайомився з різними техніками кування. Скажімо, майстер, у якого він практикувався, виготовляє лише ворота і працює різаком, без горна. Сьогодні Валентин має декілька пропозицій із працевлаштування.
Державна кваліфікаційна комісія, до складу якої увійшли спадковий коваль, колишній слухач РЦПТО ДСЗ, а нині ФОП Анатолій Карпець, викладач Сергій Янжура та майстер виробничого навчання Сергій Торуля, одностайно погодили, що слухачі на державній кваліфікаційній атестації показали достойний рівень професійної підготовки. А головне, усі ковалі прагнуть зробити особистий внесок у старовинну та поважну професію.
І така нагода у них з’явилася! Як зауважив присутній на іспиті керівник Гощанського РЦЗ Петро Зубкевич, громада Гощі дбає про збереження традицій та надбань свого краю. Ідея оновити та облаштувати Гощу підштовхнула до виготовлення чогось пам’ятного та символічного. Відтак, в парку відпочинку, що в райцентрі, спочатку планували зробити лавки із кованим оздобленням. Але згодом з’явилася думка доповнити знамениту Гощанську садово-паркову зону символічною кованою графською каретою, яка б стала окрасою не лише парку. Отож, за роботу взялися професіонали, і випускною роботою слухачів  стала саме ця графська карета, оздоблена ліхтарями, гербом Гощі, тонкими візерунками, таємничою скринею та рухомими колесами. Всередині карети зроблені сидіння.

Слухачі пишаються своїм внеском у гощанську історію, адже під час злагодженої колективної роботи кожен зміг проявити власне вміння та залишити в металі частинку свого серця. До того ж, ця конструкція буде представлена в Рівному на Міжнародному фестивалі ковальського мистецтва «Металеве серце».
 Директор РЦПТО ДСЗ Володимир Псюк запевнив випускників, що двері навчального закладу завжди відкриті для усіх бажаючих вчитися. Він щиро подякував слухачам не лише за довіру до навчального закладу, але й за ту частинку душі, яку вони залишають у своїх роботах. А ще, підкреслив він. важливим є те, що РЦПТО дає слухачам унікальний шанс реалізуватися, знайти своє місце у житті. Кожному із тепер уже кваліфікованих ковалів Володимир Іванович підготував Почесну грамоту за вагомий вклад у розвиток вітчизняного ковальства.

…Ковальство – це такий спосіб життя. Не просто професія, а життєво необхідний процес самовираження через метал. Це знають і розуміють досвідчені майстри, які свого часу повністю змінили долю, які починали цей шлях із старої «болгарки» та примітивного стола, а труби гнули просто на яблуні…Зате тепер рівненські ковалі знані та затребувані не лише на Рівненщині. Їхні роботи прикрашають Донеччину, Львівщину, Київщину, Польшу та Німеччину.
Повідомляє Рівненський центр профтехосвіти