Письменництво, як шлях до самопізнання та ефективний психотерапевтичний інструмент

«Я завше її в собі відчувала. Вона була присутня в мені від першого мого подиху, першого крику. Всі ці роки вона чаїлася в моїх глибинах… Найчастіше відчувала її у своєму лоні – вона відкликалася глухим, тягучим ниттям в низу живота. А ще лоскотала мене в зоні сонячного сплетіння. Коли ж була невдоволена давучим згустком стояла у горлі… (Уривок з втвору La Loba)

2011р.Коля я написала цей текст мені було 27 років і саме з цією прозою до мене прийшли два усвідомлення: перше – письменництво це моє, друге – що це потужної сили психотерапевтичний інструмент.

2025р. Я продовжую поєднувати творчість та психологію, як в житті, так і практичній діяльності і для мене цей «симбіоз» ідеальний. Тож, можу впевнено сказати: якщо ви відчуваєте потребу писати – пишіть!

Наразі, ми не говоритимемо про письменництво, як професійну діяльність, творчий шлях та літературну значущість творів. Я пропоную розглянути написання текстів, як шлях до самопізнання, усвідомлення та самоаналізу, підвищення рівня емоційного інтелекту, формування емпатійних здібностей та екологічний спосіб звільнення від деструктивних емоцій.

Терапевтичне письмо має багато переваг. Одна з головних – доступність. Папір і ручка, або ж гаджет з додатком Word, ось все, що потрібно. Ви можете займатися цим самостійно або ж у супроводі психолога чи психотерапевта. І навіть, якщо вам не припаде до душі жодна з запропонованих технік, безпосередньо викладені на папір думки та емоції однаково матимуть свій терапевтичний ефект. Тексти можуть бути експресивними та спонтанними, або ж мати певну літературну форму – вірш, оповідання, казка і т.д. Ви обираєте той, який вам більше до вподоби, який відгукується в ситуації «тут і тепер». Ви можете доповнювати тексти малюнками, світлинами чи колажами і це буде додатковим терапевтичним бонусом зі знаком «+» у вашій роботі. Зрештою, пишучи тексти ви дозволяєте собі абсолютно усе і отримуєте максимальну свободу, яку у нашому сьогоденні багато кому бракує. Пишучи казку, повість чи новелу ви отримуєте продукт створений свідомістю у парі з її величністю підсвідомістю. Герої та антигерої, ситуації в яких вони опинилися, шляхи подолання перепон, характери та атмосфера – це все неосяжне джерело для самоаналізу про власне прийняття чи неприйняття, про гострі стани, захисні механізми та справжні цінності. Створюючи твір ви метафорично зображуєте власну проекцію світу з усіма її турботами, страхами, значимістю та бажаннями.

Після завершення творчого процесу задайте собі запитання і дайте чесну відповідь:
-Про що цей текст для мене?
-Чому той чи інший герой викликає у мене захват/співчуття/симпатію/злість/роздратування/агресію?
-Де в цій вигаданій історії я?
-Ким би я ніколи не був би/була би в цій історії? Чому?
-Ким би я хотіла б/ хотів би бути? Чому?
-Що я відчував/відчувала до написання тексту, під час та після?
І так далі.

«Приміряючи» різні ролі ви вчитеся розуміти себе та інших, долаєте стереотипність та суб’єктивність, формуєте навики вирішення внутрішніх та зовнішніх конфліктів, починаємо розрізняти конструктивність від деструктивності.
І звісно ж, ви звільняєте себе від страхів і негативу.

До слова, ефективною та добре відомою є техніка терапевтичного листа. Її використовують, коли накопичилось багато невиказаних слів, емоцій та почуттів, коли вас переповнює ефект незавершеності, вас переповнює образа чи почуття провини, щодо іншої людини, але в силу певних обставин ви не хочете або не можете їй цього сказати.

Увага! Цю техніку важливо саме писати ручкою на аркуші паперу. Рекомендую для кращого ефекту вкладати лист у конверт, підписувати адресату і ховати з поля зору.

Інструкція з написання листів:
1.Аркуш паперу та ручка.
2.Пишіть листа максимально щиро, не обмежуйте себе в словах та висловах.
3.Рекомендовано писати розбірливим почерком.
4. Не перечитуйте та не редагуйте лист.
5.Після завершення листа ви можете написати відповідь від іншої особи.
6.Таке листування можна вести поки конфліктна ситуація не вичерпає себе.
7.Листа чи листи після всього можна знищити, наприклад спалити.

Під час цієї практики ви можете відчувати погіршення настрою, виливаючи емоції на папір ви повторно відчуєте їх, ймовірно навіть більш гостро. Проте, продовжуючи практикувати негатив поступово зменшуватиметься поступаючись відчуттю полегшення та свободи від нав’язливих думок.

І на завершення, рекомендую техніку «Ранкові сторінки», які описала Джулія Кемерон у книзі «Шлях митця». Вона сприяє для розкриття творчого потенціалу, спонукає виходу з творчої та робочої кризи та є своєрідним абсорбентом для непотрібних думок у вашій голові.

У чому суть? Ваше завдання одразу після пробудження взяти у руки зошит і від руки заповнити три сторінки власними думками. Виконувати її потрібно кожного дня протягом 12 тижнів. Не існує обмежень щодо тексту написаного вами. Головним є тут писати все, що приходить у голову. Навіть якщо ви подумали у цей момент «Що за фігня? Навіщо я це роблю?» – ви пишете це у зошиті. Всі думки що виникають у вашій голові ви фіксуєте! Цей процес займе у вас приблизно 15-20 хвилин. Не редагуйте. Не зважайте на помилки чи почерк. Просто пишіть!
Ранкові сторінки працюють з вашою підсвідомістю і поміж думок, які здаються безглуздими і непотрібними з часом все більше і чіткіше виділятимуться справжні перли вашого внутрішнього «Я».
Перечитувати під час 12-тижневого курсу сторінки не можна – лише по його завершенню і повірте відкривши зошит на вас чекатимуть неймовірні відкриття та інсайти…

Ну і власне, яким би не був процес, а письменництво це завжди шлях до внутрішньої краси, гармонії та балансу! Тому… якщо ви відчуваєте потребу писати – пишіть!

письменниця та психологиня Віта Климович