Що робити з освяченою вербою після традиційного «Не я б’ю, верба б’є…»?

  Хай торкнеться вас лоза вербова,

Сіренька гілочка пухнаста,

Щоб ви були завжди здорові

Щоб радісно зустріли свято Пасхи!

Вербна неділя – це означає, що до Великодня лишився один тиждень. Вхід Господній до Єрусалиму – така назва великого церковного свята. Коли Ісус Христос в’їжджав до Єрусалиму верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Саме це поклало початок освячувати гілочки. Та оскільки у нас пальмових гілок немає то їх замінили вербовими.

Але чому ж саме верба?

Ще з давніх давен в Україні верба була симоволом плодючості та дітонародження –  до дерева йшли бездітні жінки із проханням зцілити їх і дарувати дитину. Після довгої зими верба перша дає бруньки, тому була завжди символом відродження. До того ж, це дерево згадується в Святому Письмі. В давнину вірили, що верба захищає від стихійного лиха.

А що ж робити з освяченою вербою після традиційного «Не я б’ю,  верба б’є…»?

Для того, аби у сім’ї була злагода а в господарстві врожай гілочку верби садили на городі. Ту ж вербу, що лишилася ставили під образами  – там вони мають стояти до наступної Вербної неділі. Старі ж гілочки, які зберігалися протягом року неможна викидати, їх потрібно спалити або ж кинути в річку за течією.

Галина Чуб’юк