Тревел-блогериця UA

Людині сучасності вкрай складно уявити такий факт минулого: жінка подорожує світами сама в 20-ому столітті. Навіть вкрай важко пригадати подібні аналоги в історії. Ця жінка, на секундочку, української крові і мандрує світами непросто так, ще й тягає з собою важезну кінокамеру. Вона робить хроніку подій, документує культури й звичаї народів, здійснює навколосвітню подорож, яку вкладає в цілий роман, і навіть не один.

Хто ж вона така?

Куліси розсуваються, перед нами постає тендітна дівчина, інтелігентна акторка, донька священика Софія Яблонська. Це прізвище в кожної освіченої людини асоціюється з видатною українською мисткинею й партійною діячкою Тетяною Яблонською, але ніт, їх єднає хіба однакова фамілія. Ця постать стала для мене відкриттям у 2026 році, втім про неї ні слуху ні духу в сучасній пресі, ні в шкільних підручниках, ні університетських програмах нічого не чутно про пані Софію. Таку яскраву постать, котра володіла французькою мовою, сама опанувала мистецтво фотографії й техніку знімання документального кіно, особисто знала Володимира Винниченка, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань, Сіам, Малайський архіпелаг, Яву, Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США і Канаду) про неї ніде анічичирк. Тільки силами ентузіастів проводяться книжкові клуби, наукові конференції, вебінари, де розповідається про творчість цієї непересічної жінки. Саме на одному із книжкових клубів Запоріжжя мій читацький досвід зустрівся з “Далекими обріями” панночки Яблонської.

В цій книжці так багато пригод, як ніде інде, всілякі сучасні шоу, масштабні тревел проєкти не замінять української автентики. Не знати, що більше дивує, захоплює взір у “Далеких обріях”: як авторка ледь не померла від укусу отруйної гадюки зачаєної в бананах, чи як кумедно намагалася вполювати тигра, відскочивши після пострілу на кілька метрів, таке жіноче запізнення на свій рейс десь у Європі або несподівана інфільтрація в життя островитян на Таїті. Зазирнувши в це видання, можна закохатися в шарм української мови з діалектними нотками, залюбитися в подорожі і континенти, на яких побувала авторка.

Ця книга хоч і роман, і роман цей наскрізь кінематографічний, бо в ньому сила-силенна цікавих деталей із побуту забутих і малознаних народів світу. Мені Софія Яблонська видається сміливим, неординарним портретом епохи, вона змогла вирватися зі свого оточення, увібравши всі строкаті фарби світу. У цій жінці поєдналася краса, відвага, любов до мандрів, хист до письменництва й талант до кінематографічного ремесла. Її життя – це вже готовий сюжет для фільму, сюжет, який ще чекає свого втілення на сцені. Життя творчої мандрівниці обірвалося в автокатастрофі, коли вона везла свою книгу оповідань до видавництва, та для митця земне життя втілено в його творах, яких Софія Яблонська залишила предостатньо для майбутніх поколінь.

Ярослав Карпець

Колаж з світлинами Софії Яблонської з сайту destinations.ua