На Рівненщині відкрили пам’ятну дошку воїну АТО Петру Никидалюку

5 вересня на фасаді Дубенської ЗОШ №3 на віки, на граніті застигло обличчя учня, учасника російсько-української війни на сході України – Петра Некидалюка. Цього ж дня відбулось урочисте відкриття та освячення пам’ятної дошки 24 річному танкісту, що 11 березня 2015 року загинув у Широкіному.
ПОСМЕРТНА НАГОРОДА
Сьогодні на шкільному подвір’ї знову людно. До граніту із обличчям синами України прийшла матір захисника, його рідні, друзі-однокласники, представники місцевої влади та просто небайдужі дубенчани.
Також цього похмурого осіннього дня до навчального закладу прибули й священики Дубенського міського благочиння УПЦ Київського патріархату. Благочинний прот. Василій Лозинський очолив заупокійну літію, освятив пам’ятну дошку та, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, за дорученням архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона вручив матері героя посмертну нагороду – медаль «За любов та жертовність до України».
– Важливо ,що дошка на честь героя розміщена на школі. І школярі та вчителі будуть вчитися патріотизму та любові до України і бачитимуть приклад перед своїми очима- приклад Петра Накидолюка, – каже дубенський міський благочинний прот. Василій Лозинський.
СПОГАДИ ТА ВДЯЧНІСТЬ
«Мамо, вибач, якщо я не вернусь. Я вас всіх любив. Не переживайте, все буде добре. Будь-ласка, достройте те, що я мав. Зробіть бабці лавку, якщо я не вернусь. Попросіть вибачення у всіх кому може завинив, бо я вже не зможу. Я не вернусь. Бережіть хату і те, що осталось. Я знаю, що я вже не вернусь. Прошу мамо у вас вибачення, що деколи не слухався. Я люблю тебе мамо… » – , це рядки з листа, який у березні 2015-го року публічно прочитали на головному Майдані райцентру, під час прощання із Петром Некидалюком.
Це послання Петро залишив своєму другу ще у серпня 2014-го року, коли його мобілізували. Петро попросив передати конверт мамі, якщо той не повернеться додому живий…
З трагічної дати минуло півтори роки, але біль та смуток за захисником України жива ще досі.
– Петро був доброю людиною. Його любили й поважали рідні, друзі та знайомі. Також він був вихованцем Дубенської спорт-школи, кандидатом в майстри спорту з армреслінгу, – розповідають знайомі героя.
Таким же щирим й добродушним Петра запам’ятали і його однокласники, коли в свій час він навчався у дубенській школі, адже через деякий час навчання продовжувалось у селі Плоска, що на Дубенщині. Саме через його людяність, героїзм і велику жертовність ті, з ким ділив шкільні підручники були ініціаторами відкриття меморіальної дошки.
– Петро був дуже світлою людиною. Його любили усі: учні та вчителі. Коли зі Сходу прийшла сумна звістка про загибель Петра, то розум відмовлявся у це вірити, – продовжує розповідати один із «авторів» ідеї, однокласник Петра, ієрей Тарас Гордійчук. – Зараз, учні нашого класу вирішили таким чином вшанувати пам’ять героя-однокласника. Це найменше, що ми могли зробити для нього. Бо його жертву ні з чим не зрівняти.
Повідомляє прес-служба Дубенського міського благочиння