Чи все, що ми бажаємо, є нам необхідним?

Без сумніву, кожен з нас індивідуальність. У кожного життя розмальоване у різні полоси, як веселка; тільки відмінність в тому, що воно не питає як хочеться нам щоб було розмальоване. Воно саме вибирає якими фарбами і подіями має бути насичене. Багато хто каже, що ми можемо жити і робити так, як ми цього бажаєм, і те що все залежить від нас, – це брехня. Адже не ми одні творці своєї долі. Наполовину ми залежим від подій які оточують нас. Так неодноразово на собі ми відчули випробування долі; спочатку біль проникала і пожирала нас, а пізніше ми дякували їй що робить нас сильнішими.
Кажуть мрії мають таку властивість – збуватися. Так, але нас цікавить час – не через кілька років, десятків, а саме в той момент коли ми цього бажаєм. Та чомусь так не відбувається. Багато хто задавався питанням, чому?? У відповідь лунало лише мовчання. Віра помалу ламала дух людини. Можливо її рятувала любов, а можливо кохання, яке рано чи пізно нагороджує людину своєю присутністю. Приходить невіданно. Звичайно чули про неї! Та чи всі ми закохувались????? Хіба знаємо, що це таке!? Багато хто клянеться в коханні часто не усвідомлюючи що це. Навіщо розкидатися такими словами, коли не впевнений в цьому. Можливо проста захопленість, що часто буває, та це не факт.
Чому і навіщо прив’язуємось до тих, коли знаємо не потрібно, буде боляче: здоровий глузд зупиняє, але щось підштовхує. З часом переростає у щось таке, коли за відсутності тієї людини, її спілкування ти відчуваєш якусь нехватку. Коли її погляд пронизує тебе, а від дотику – мурашки. Хочеш бачити її, дарувати усмішку. Думаєш, закохався??? Все таке; та не поспішай! Бо не все так просто. Дуже рідко це почуття взаємно. Комусь воно приносить розчарування, біль, нестерпну біль,- і хіба та людина винна, що не може відповісти взаємністю! Хіба її можна засуджувати! – ні!Серцю не прикажеш. Та доля така «штука» непередбачувана, може повернути так, і ти будеш вражений від того що з тобою відбувається.
Ніколи, запам’ятай, ніколи не можна стверджувати того, що буває ти відмовляєш від чогось, говориш і за майбутнє: не буде такого, я точно знаю! Та це не так. Ми змінюємося, якщо комусь судилось бути разом, так і буде. Нехай спочатку не складеться, нехай через роки та буде так як треба. І тоді за чашечкою гарячої кави у приємному колі ми будемо згадувати про це з усмішкою і закарбуємо назавжди у пам’яті ці моменти.
Світлана Велика