Мазурек. Відгук на фільм.

Мазурки – це польські ласощі. Їх тамтешні господині готують на Великдень. Мають форму тонких коржів з фруктами й горіхами всередині. Ще їх випікають з апельсинами й лимонами. Рецепт доволі простий. Тісто: 200 г. масла, 100 г. цукрової пудри, 300 г. борошна, 3 жовтки, ваніль. Фруктова маса: 0,5 кг. апельсинів, 2 лимони (у цитрусових використовуються сік і цедра), 0,5 кг. цукру, 50–100 г мигдалю, 100 мл. води. Та цей матеріал не зовсім про кулінарію, але й про святковий стіл також.

Про ці ласощі дізнався цілком випадково. Переглянув однойменний фільм “Мазурек” польської режисерки й сценаристки Юлії Кольбергер. 46 річна варшав’янка повідує нам родинну історію через образ ласощі у своєму 32-хвилинному фільмові. Уршула (актриса Кінга Прайс) готує великодній сніданок на честь власної доці та її нареченого з далекої Англії. Дбайлива матуся анічогосінько не знає про вибір свого чада, тільки й знай лаштує святковий стіл. В сім’ї панує напруга, яку не розряджають ані колишній чоловік (актор Павел Круліковський), який з’являється з молодою та красивою другою дружиною (актриса Александра Доманська), ані підозри, що її теперішній партнер (актор Роман Ганцарчик) має когось на прикметі.

І ось коли нарешті донька з’являється на порозі, з’ясовується, що її наречений Джеймс (актор Річард Берклі) вже бував у бувальцях. І старший за донечку на 20 з гаком років, вже був двічі одружений і двічі розлучений. Та й на додачу є татком зрілої жінки. Уршула вибухає за сніданком: на мазуркові малює пеніс, влаштовує скандал майбутньому зятеві й своєму поріддю, б’ється в істериці. І таким нічим ця вибухова драма, яка мала би бути такою, нічим особливим не закінчується. Буря в шклянці води вштилюється, а ліричну драму закінчує сцена: господиня кладе власну голівоньку на плечі, мужні рамена бойфренда.

Цікаво, що цей фільм має дуже багацько нагород у Польщі й за її межами: Bridging The Borders Award (Лос-Анджелес, 2013), Спеціальна нагорода у Конкурсі молодого кіно на 38-му Гдинському кінофестивалі (Гдиня, 2013), Приз за короткометражний ігровий фільм на Кошалінському фестивалі дебютних фільмів «Молоді та кіно» (Кошалін, 2013) та Головна нагорода в Незалежному конкурсі короткометражних фільмів на 7-му Фестивалі кіно і мистецтва “Два береги” (Казімеж-Дольний – Яновець над Віслою, 2013).

А ще авторка й до того знімала фільми, писала сценарії, вигравала у різноманітних фестивалях. До цього вона зняла документальні короткометражні фільми: “Моя мама не заважає” (2005) та “Через дотик” (2007), а також художні короткометражки: “Скажи мені ще щось” (2006), “Тренування” (2008), “Завтра мене тут не буде” (2010, дипломна робота в PWSFTviT).
Фільм “Тренування” отримав Гран-прі на фестивалі «Łodzią po Wiśle» (2008). “Завтра мене тут не буде” здобув II премію на Міжнародному кінофестивалі Kustendorf у Сербії, “Золоту кіянку” на Camerimage 2010, Спеціальну нагороду в конкурсі “Молоде польське кіно” на Фестивалі польських художніх фільмів у Гдині, I місце на NYPFF (New York Polish Film Festival) та III премію на Łodzią po Wiśle (2010).

Наразі режисерка працює над сценарієм свого першого повнометражного художнього фільму.

Фільм “Мазурек” має багато смислів. Тут і польська традція святкування Великодня, й складна сімейна історія про непрості взаємини батьків і дітей, про материнську любов, яка часто буває сліпа й безрозсудна, й про сім’ю загалом як складний механізм, у якому завжди нуртують різні характери й мотивації. Словом відсилаю Вас до цього фільму, який є у відкритому доступі. Можливо, ще якийсь сенс відкопаєте в ньому, про який тут не написав
Ярослав Карпець