Кому служить «генерал» Рубан-Гарбузюк?

19-Січ-2016

Вперше Володимир Рубан «засвітився» в українських мас-медіа у 2014 році як переговорщик у процесі обміну полоненими та керівник ГО «Офіцерський корпус». До цього часу будь-які згадки про Рубана у вітчизняній пресі фактично відсутні. Логічно, виникає запитання: чим жив і кому служив новоспечений «генерал-полковник» Рубан і завдяки чому, чи, ймовірніше, кому завдячує своєму злету колишній випускник авіаційного училища Володя Гарбузюк?

Історія Рубана, що видно з поодиноких біографічних згадок, почалась у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі, куди Рубан-Гарбузюк вступив після закінчення школи у 1984 році. Як мінімум, до початку 90-х Рубан проходив військову службу в лавах ЗС СРСР у чині лейтенанта, а згодом – старшого лейтенанта, однак на цьому його військова кар’єра закінчилась. Варто зауважити ще раз, – у званні саме старшого лейтенанта!

Звільнившись у запас, Рубан пробував себе у підприємництві, друкарській справі, громадському русі, де нічим цікавим чи значущим себе не проявив. Дивує інше, – як нікому невідомий колишній військовий, а згодом просто пересічний дрібний торгаш зміг засвітитись у чині генерал-полковника, та ще й у статусі надвідповідальної в умовах війни з Росією особи – переговорщика у процесі звільнення полонених.

Тут варто також зазначити, що просто так переговорщиками не стають, адже на кону життя людей, заручників, полонених. Для цього потрібна або фахова вища освіта, або тісні зв’язки з «тією» стороною. Перший варіант упускаємо, – спеціальної освіти у Рубана не було й досі нема.

Однак, у другому варіанті це не стільки переговорщик, як банальний «рєшала»-посередник, який просто бере гроші по один бік лінії розмежування і під гарантії недоторканості з боку терористів везе їх на «темну сторону Місяця».

Фактично, сам факт переговорів Рубана, якщо відслідкувати його подвиги, полягав у визначенні-погодженні кандидатур на звільнення з так званими представниками «ДНР-ЛНР» і передачі коштів. Недарма ж у активно обговорюваному ролику, розміщеному на відео-хостингу «YouTube», звільнений з полону терористів український боєць прямо в обличчя привселюдно звинуватив Рубана у дволикості, брехні і «договорняках» з лідером терористів Захарченком. Згадав звільнений солдат і про пістолет «Стєчкін», подарований Рубану ватажком ДНР, і про спільні пиятики, під час яких Рубан якраз і вирішував з терористами долю українських бійців, при цьому мабуть запиваючи улюбленою «Путінкою» черговий тост за «вєру, царя і отєчєство». Усе відповідно до прищеплених традицій радянського, а згодом русского, офіцерства.

Тут варто зауважити, що всередині 80-х усі військові училища були підпорядковані Москві, – як у питаннях військово-політичного виховання, так і подальших кадрових призначень для проходження подальшої служби молодих офіцерів. Як правило, після завершення командних училищ майбутні командири взводів уже були членами партії, на той час єдиної – КПРС, та перебували під пильним оком всесильного КГБ і військових «особістів». А такі зв’язки, як свідчать численні факти державної зради найвищих командирів у захопленому агресором Криму, просто так не рвуться і зберігаються десятиліттями. То чи не з часів навчання Рубана тягнеться ниточка «успішних переговорів», гарантією яких є безпосереднє кришування його з боку численних «кураторів» Генштабу ЗС РФ, які безпосередньо координують дії бойовиків на Сході України?

Є інша гіпотеза «злету» переговорщика Рубана. Як стверджують джерела в оточенні самого Рубана, його так звані «переговорні» успіхи напряму залежать від волі лідера «Українського вибору» Медведчука. Саме через кума Путіна Рубан визначає тих, кого можуть звільнити по той бік «нульовки», а кого тримають для диктату своїх умов терористи.

Якщо більш детально вивчити публікації на сайті псевдоУкраїнського вибору, то вимальовується цікава картина – уся діяльність Рубана і його «Офіцерського корпусу» спрямована на піар одіозного олігарха: «За участі Медведчука звільнили стільки то військових», «Благодаря группе Медведчука домой вернули столько пленных» … і практично ті ж самі фото звільнених і заголовки у Рубана.

Одне діло – провести обмін рядових бійців, зовсім інше – організувати обмін знакових фігур у зовнішній політиці на кшталт режисера Сєнцова, Надії Савченко на тих же затриманих «заблудших» російських ГРУшників. Пригадуєте нещодавню заяву Рубана про те, що російська сторона готова до такого обміну … А тепер задумайтесь, чи міг сам Рубан навіть випадково озвучити позицію цілої країни-агресора без попереднього узгодження такого вкиду з особами, уповноваженими Росією на переговори?

І чи не є це насправді «інформаційною качкою» з метою визначення позиції української сторони як до відповідного варіанту обміну, так і з’ясування реальних можливостей Рубана в питаннях впливу на українське керівництво?

Багато розмов на даний час точиться про «героя-генерала», який докладає «неймовірних» зусиль для звільнення військовополонених. При цьому будь-яка критика в його адресу сприймається Рубаном ніяк інакше, аніж образа офіцерської честі та його «заслуг» перед Батьківщиною. От тільки для того, щоб захистити офіцерську честь «генерал-полковника», В.Рубану варто для початку пред’явити документи про присвоєння йому відповідного військового звання. А потім уже можна звертатись у судові інстанції, де, гарантовано, громадськість почує багато чого цікавого про офіцерський шлях «від лейтенанта до генерала».

Адже будь-яка армія починається з стройової частини. А рукописи, себто особові справи, як відомо, не горять …

Віктор Бойко

Читайте також у “Новинах по-рівненськи”:

На Рівненщині о 4 ранку горів будинок

На Рівненщині у 2015 році на підтримку молоді спрямували найбільше коштів за останні п’ять років

На Рівненщині вилучили 23 тонни дизельного пального

Рівненщина готова до ускладнень погоди

НА РІВНЕНЩИНІ ЧОЛОВІК ЗА СМЕРТЬ ОДНОСЕЛЬЧАНИНА ОТРИМАВ П’ЯТЬ РОКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Жителів Рівненщини запрошують до участі у грантовому конкурсі Посольства Німеччини

У Рівненській ОДА запрацював офіс Уповноваженого з прав людини

Завтра у Рівному презентація виставки «Добровольці»

У Рівному вчилися робити прикраси із лози